Посягання на власність

Посягання на власність – це злочинні діяння, що порушують право власності, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. В теорії кримінального права під безпосереднім об'єктом таких посягань розуміють право власності на майно як суб'єктне право, що являє собою суспільні відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном, врегульовані державою нормами права.

Суб'єктами права власності є український народ, держава, юридичні та фізичні особи. У ст. 13 Конституції України проголошено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. При цьому земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є суб'єктами права власності українського народу.

Основи правового статусу приватної власності зафіксовані у ст.41 Конституції України в положенні про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, воно є непорушним.

Забезпечення захисту права власності здійснює держава економічними, ідеологічними, організаційними, правовими методами. Серед правових методів важлива роль відведена цивільно-правовим, адміністративно-правовим і кримінально-правовим.

Чинне кримінальне законодавство, охороняючи право власності, встановлює кримінальну відповідальність осіб, які посягають на право власності. До таких осіб застосовують крайні заходи державного примусу – кримінальне покарання. Найпоширенішим корисливим посяганнями на власність є: крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, розкрадання майна через привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, вимагання. В основу розмежування названих злочинів покладено спосіб їх вчинення.

Крадіжка – таємне викрадення чужого майна (ст.185 КК України). При вчиненні крадіжки умисел винного спрямований на непомітне для власника та інших осіб протиправне заволодіння майном. Крадіжка вважається закінченою з моменту, коли винний заволодів майном і набув можливість розпоряджатися чи користуватися ним на власний розсуд. Залежно від виду складу злочину крадіжки злочинцеві може бути призначене судом покарання у вигляді штрафу, виправних робіт на строк до 2 років, обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Грабіж – відкрите викрадання чужого майна. У цьому разі умисел винного спрямований на заволодіння майном відкрито. Грабіж може бути поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.ХІІ.1992 №12 (із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4.УІ.1993 №3) «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 9) роз'яснено: «Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння». Грабіж вважається закінченим з моменту заволодіння злочинцем майном і набуття ним можливості розпоряджатися чи користуватися цим майном на власний розсуд. За вчинення грабежу залежно від виду складу цього злочину винному може бути призначене судом покарання у вигляді штрафу, виправних робіт на строк до 2 років або позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна.

Розбій – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом розуміють раптові, несподівані для потерпілого дії, які можуть мати як відкритий, так і прихований характер – застосування отруйних чи одурманюючих сильнодіючих засобів. Напад завжди поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого насильством слід розуміти заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (зокрема насильство, що спричинило втрату свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо). Розбій вважається закінченим з моменту нападу з метою заволодіння майном. Розбій залежно від виду складу цього злочину карається позбавленням волі від 3 до 15 років з конфіскацією майна або без неї.

Шахрайство – заволодіння чужим майном або придбання права на майно обманом чи зловживанням довір'ям. Заволодіння – протиправне фізичне опанування майном і набуття можливості користуватися або розпоряджатися ним на власний розсуд. Обман – умисні дії, що проявляються у повідомленні особі неправдивої інформації або в утриманні від повідомлення особі правдивої інформації, повідомлення про яку було обов'язковим, спрямовані на створення у неї ілюзії про вигідність або обов'язковість переходу майна до винного. Різновид обману – зловживання довір'ям, яке полягає у злочинному використанні винним особливих стосунків, заснованих на особистих відносинах довіри між ним та особою, яка є власником майна або під охороною якої чи у правомірному віданні якої перебуває майно з тим, щоб заволодіти майном і використати або розпорядитися ним на власний розсуд всупереч волі цієї особи. Відносини довіри можуть виникати, наприклад, на основі тривалого спілкування, юридичних, договірних, трудових відносин. Обман, як правило, здійснюється усно, письмово, вчиненням конклюдентних дій (використання форменого одягу, посадового посвідчення та ін.) або іншої протиправної поведінки. Викрадання майна обманом або зловживанням довір'ям має місце у випадку, коли злочинець в момент отримання майна мав умисел щодо привласнення або розпорядження цим майном на власний розсуд і невиконання взятих на себе зобов'язань. Шахрайство вважається закінченим з моменту заволодіння майном або придбання права на майно і набуття можливості розпорядитися ним на власний розсуд. Шахрайство залежно від виду складу цього злочину карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 12 років з конфіскацією майна або без такої.

Привласнення – умисне діяння, яке полягає у протиправному утриманні й зверненні на свою користь майна, що знаходилося у правомірному володінні винного. При привласненні майно не повертається, не передається власникові або його законному представникові. Привласнення вважається закінченим з моменту утримання і звернення на свою користь майна. Строк повернення майна визначається договором, дорученням, нормативним актом, визначеним компетентним органом або службовою особою.

Розтрата – умисне, протиправне, безоплатне витрачення винним майна, яке було йому довірене або перебувало у його віданні. Може бути здійснене різними способами: споживання, продажу, дарування та ін. У разі якщо в момент перевірки особа поверне рівноцінне майно або оплатить його вартість – розтрата відсутня. Розтрата вважається закінченою з моменту втрати довіреного або переданого у відання майна.

Викрадення шляхом зловживання службовим становищем – умисне, протиправне звернення майна на свою користь або на користь інших осіб внаслідок зловживання особою своїм службовим становищем. Поняття «зловживання» означає, що особа діє всупереч інтересам служби. Майно, що розкрадається, перебуває у віданні або довірене не винному, а третій особі. Цей злочин вважається закінченим а моменту заволодіння майном і набуття злочинцем можливості розпорядитися ним на власний розсуд. Вчинення таких злочинних діянь залежно від виду складу цього злочину карається штрафом у розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, позбавленням права обіймати певні посади чи здійснювати певну діяльність на термін до 5 років.

Вимагання – умисні дії, що проявляються у вимозі передачі майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру під погрозою насильства над особою, яка є власником майна, чи особою, у віданні або під охороною якої перебуває майно, насильства над близькими родичами цих осіб, розголошення відомостей, що ганьблять їх або близьких їм осіб, обмеження прав, свобод і законних інтересів цих осіб, пошкодження або знищення їх особистого майна, або майна, що перебуває в їх віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажали зберегти в таємниці. Цей злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з погрозою чи насильством. При цьому не має значення, досяг чи не досяг злочинець своєї мети. Вимагання залежно від виду складу цього злочину карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 12 років з конфіскацією майна чи без такої.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 952 с.