Нетрудова власність

Нетрудова власність – тип власності, що виражає відносини привласнення матеріальних і нематеріальних благ різними суб'єктами власності без відповідних витрат праці на їх створення. Значний вплив на існування нетрудової власності має надбудова суспільства. Цей вплив чітко простежується на прикладі утворення азіатської форми общинної власності на землю земля розподілялася між общинами, а окремі виробники (сім'ї) користувалися нею як члени общини. На чолі общини стояв деспот (володар), який і вважався власником землі.

Власність стала відображати привласнення без відповідних витрат праці, на правах самого лише титулу, дарованого державою. Власність і влада зростаються в єдине ціле й утворюють антагоністичну форму не тільки самого процесу привласнення, а й розвитку всього суспільства. На цій основі згодом виникають рабство, кріпацтво, наймана праця. Власність із засобу виробництва стає засобом одержання нетрудових доходів, засобом самозбагачення. Нетрудова власність на засоби виробництва виникає на базі кооперації праці та відокремлення засобів виробництва від робочої сили. Нетрудова власність існує у формі приватної, колективної (акціонерної, корпоративної тощо) та державної, оскільки вони визначаються рівнем розвитку продуктивних сил. Внаслідок цього виникає соціальне несправедливе суспільство, засноване на експлуатації людини людиною. Революція 1917 в Росії повинна була усунути цю соціальну несправедливість, встановивши трудовий тип власності на засоби виробництва, привівши її форму у відповідність з досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Але внаслідок деформації суспільного способу виробництва формування власності відбулося за азіатським типом. Збереглися й відносини експлуатації людини людиною. Змінився лише суб'єкт власності раніше ним була окрема особа – капіталіст, а став вищий партійний, державний та радянський апарат. Перетворення державної форми власності з нетрудової на трудову вимагає передання засобів виробництва та виготовленого продукту у власність тим, хто їх створив, перетворення виробників на повноправних господарів.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.