Кон’юнктура
Кон’юнктура (пізньолат. зв’язувати, поєднувати) – це найважливіші ознаки, риси, показники, які характеризують поточний і перспективний стан розвитку економіки світового господарства, його окремих регіонів, країн, певної галузі або ринку товарів і послуг.
Кон’юнктура найтісніше пов’язана з циклічним характером розвитку економіки, наявністю в ній довгих, середніх і коротких циклів, економічною політикою уряду однієї країни, кількох або багатьох держав у межах окремого регіону світового господарства. Опосередковано економічна кон’юнктура залежить від соціальних, політичних, правових, військових, природних, біологічних, психологічних, національних та інших факторів суспільного життя в окремій країні або різних регіонах світового господарства.
Основними економічними показниками кон’юнктури є: обсяг і динаміка інвестицій; динаміка виробництва і будівництва; зміна цін, відсотка, заробітної плати, прибутків, ставок оподаткування; розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі, товарних запасів, платоспроможного попиту, споживання, заощадження; масштаби безробіття; курси цінних паперів; ступінь завантаження виробничих потужностей та ін. Зміна цих показників відображає динаміку формування й розвитку основних циклічних факторів кон’юнктури.
До нециклічних факторів кон’юнктури належать концентрація й централізація виробництва і капіталу, розвиток НТП, зокрема розгортання НТР, структурні зміни в економіці, мілітаризація економіки, стихійні лиха, війни та ін. Дії циклічних і нециклічних факторів формування і розвитку кон’юнктури можна характеризувати щодо змін в основних елементах економічної системи (у продуктивних силах, техніко-, організаційно-економічних і виробничих відносинах або економічній власності та господарському механізмі) на національній та інтернаціональній основі.
Вплив розвитку продуктивних сил на кон’юнктуру здебільшого тривалий і здійснюється внаслідок змін у потребах та інтересах працівників, оновлення основних фондів, результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, впровадження нових форм і методів організації виробництва, використання нових джерел енергії, стану розвитку інформації та ін. Факторами короткотермінового впливу в межах змін, що відбуваються в продуктивних силах, є: запаси сировини, напівфабрикатів, динаміка цін на предмети праці на внутрішньому і світовому ринках та ін. Вплив техніко-економічних відносин на кон’юнктуру залежить від рівня концентрації виробництва, кількості малих, середніх та великих підприємств у галузі виробництва, розвитку спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва в межах окремих країн і на інтернаціональному рівні. Зокрема, наявність тривалих зв’язків між підприємствами різних країн з кооперації виробництва зменшує негативний вплив циклічних коливань у країні.
Вплив організаційно-економічних відносин на кон’юнктуру залежить від ефективності управління підприємствами, компаніями, менеджерами різних ланок, від стану маркетингової служби на підприємстві та ін. Зміни в економічній власності відображаються в динаміці окремих показників кон’юнктури внаслідок прискорення процесів роздержавлення, приватизації, обсягів національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет, динаміці соціальних витрат та ін. Вплив економічної власності на кон’юнктуру можна аналізувати щодо кожного з існуючих типів власності (приватної, колективної, державної та ін.) та їх різних форм (приватної, що базується на власній і чужій праці, колективної капіталістичної й колективної трудової та ін.).
Вплив господарського механізму на кон’юнктуру здебільшого нетривалий. Зокрема, внаслідок зміни форм і методів державного регулювання економіки (податкової, фінансово-кредитної, амортизаційної, регіональної політики) через певний час змінюються динаміка інвестицій, обсяги будівництва та інші показники кон’юнктури.
На кон’юнктуру впливають також обсяги державних капіталовкладень, замовлень та ін.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.