Нематеріальне багатство

Нематеріальне багатство – частина національного багатства, що складається з накопиченої виробничої майстерності й досвіду людей, їхніх здібностей, потреб, творчих обдаровань, знань та інформації в знаках і символах, а також культурних цінностей (у т.ч. виробничої, технологічної культури). З погляду витрат національне багатство складається з витрат на створення знань через вартість відтворення людей (їх фізичних, інтелектуальних, духовних можливостей) і витрат на створення інформації в символах і знаках незалежно від сфер її застосування.

Витрати на відтворення людини реалізуються в процесі її діяльності (фізичної, розумової, духовної та ін.), виявляються як корисний ефект. Крім того, в процесі праці формуються нові якості робочої сили і людини загалом, нові потреби, цінності тощо, які є ідеальною формою багатства, джерелом людської гідності, щастя і моральних цінностей. Тому праця – невід'ємне право людини, цивілізованого суспільства, а ідеальна форма багатства – одна з пріоритетних цілей суспільства. Витрати на створення інформації матеріалізуються у витратах на розвиток науки, освіти, управління, отримання науково технічної інформації та ін. На відміну від сфери матеріального виробництва, де первинною ланкою економічних відносин с підприємства, у сфері нематеріального виробництва такою ланкою є науково-дослідні інститути, університети, дослідницькі організації. Якщо у першій сфері засоби праці – це машини інструменти, то у другій – насамперед творчі здібності людини, її професійна майстерність тощо. Предметами праці у сфері матеріального виробництва є сировина, електроенергія тощо, а в сфері нематеріального виробництва – передусім набуті попередніми поколіннями знання, інформація у формі символів, знаків. Важливу роль у створенні нематеріального багатства відіграють системи інформаційного зв'язку, інформаційно-обчислювальні мережі, за допомогою яких органічно поєднуються можливості комп'ютерних систем і засобів зв'язку. Вони складаються з мережі передачі інформації (відповідної апаратури, комунікаційних центрів, швидкісних каналів зв'язку), мережі інформаційних центрів з базами даних, термінальної мережі, яка поєднує устаткування кінцевих споживачів інформації (телевізори, телефони тощо) з мережею передачі даних. Для створення такої системи інформації суспільства і відповідного рівня нематеріального багатства середній рівень освіти повинен становити приблизно 13-14 років (в Україні він становить до 9,5 років). Внаслідок цього у складі національного багатства України частка нематеріального багатства незначна. Згідно з оцінками фахівців, в Україні у сфері нематеріального виробництва було створено на початку 90-х лише 18% валового національного продукту, в той час як у розвинутих країнах світу – не менше 50%.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.