Офіційні міжнародні резерви як інструмент валютно-курсової політики України
Склад і структура міжнародних резервів центрального банку, динаміка їх обсягу є важливими показниками для аналізу валютно-курсової політики країни, реалізації нею декларованого режиму курсоутворення, стану і перспектив збереження курсової стабільності.
Джерелами підтримки та нарощування обсягу міжнародних резервів можуть бути: (1) інтервенції центрального банку на внутрішньому міжбанківському валютному ринку, (2) купівля центральним банком країни готівкової іноземної валюти у населення або її залучення через випуск казначейських зобов’язань, (3) розміщення облігацій внутрішньої державної позики в іноземній валюті, (4) кредити міжнародних валютних організацій, (5) розміщення єврооблігацій на міжнародних ринках.
Серед джерел поповнення золотовалютних резервів перевагу мають: у короткостроковій перспективі – кредити МВФ та випуск казначейських зобов’язань в іноземній валюті, у довгостроковому періоді – стимулювання конкурентоспроможного експорту та зовнішніх інвестицій.
За станом на кінець 2013 р. у структурі офіційних резервних активів НБУ частка конвертованих іноземних валют становила 91,8%, або 18 759,52 млн. дол., з них на цінні папери в іноземних валютах припадає – 67,0%, або 12568,36 млн. дол. Частка решти компонентів резервних активів дорівнює 8,2%, або 1656,19 млн. дол., що говорить про їх несуттєвий вплив на курс гривні. Переважання валютного компонента в структурі офіційних міжнародних резервів відповідає сучасні практиці більшості країн світу, оскільки після демонетизації золота саме валюти і валютні цінності опосередковують міжнародні економічні операції.
За даними Національного банку України, динаміка обсягу міжнародних резервів НБУ за період з 2007 по 2013 рр. демонструє швидке істотне скорочення резервів, починаючи з вересня 2011 р., та драматичне зниження цього показника на кінець 2013 р. (рис.). Варто зауважити, що поряд з цим в Україні мають місце збільшення зовнішнього боргу, бюджетний дефіцит та значний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу.
За цих умов завдання підтримки стабільності обмінного курсу гривні вочевидь ускладнюється, а подальше зниження обсягу резервів та прогнозоване погіршення макроекономічних показників у поточному році здатні унеможливити дотримання цільових параметрів курсу. Усе це створює певні передумови для переорієнтації валютно-курсової політики НБУ від традиційної жорсткої прив’язки гривні до долара США до підвищення гнучкості обмінного курсу гривні. Однак поступове розширення валютного коридору вимагає позитивної динаміки ВВП і повинно супроводжуватися адекватними регулюючими заходами, спрямованими на лібералізацію валютного регулювання. Зокрема, доцільно пом’якшити порядок ліцензування валютних операцій, але посилити жорсткість фінансового моніторингу за операціями резидентів з капіталом і фінансовими інструментами. Суттєве розширення валютного коридору – до 15 % в обидва боки – веде до скорочення валютних обмежень передусім у сфері руху прямих іноземних інвестицій.
Проміжним етапом у запровадженні гнучкого курсоутворення може бути зміна номінального якоря для гривні на валютний кошик замість прив’язки до долара США. Цієї думки дотримується ряд вітчизняних науковців, проте склад кошика залишається дискусійним питанням. Так, за одним із підходів, пропонується «…включити до кошика всі валюти основних торговельних партнерів України – долар США, євро, юань, російський рубль, польський злотий, турецьку ліру та білоруський рубль. Більша кількість валют, на думку експертів, може ускладнити процеси регулювання, прогнозування та контролю за коливаннями валютного курсу. Обмеження двома чи трьома валютами (в Росії – це долар та євро; в республіці Білорусь – це долар, євро та російський рубль) в умовах валютних та торговельних війн є також недоречним».
Погоджуючись у цілому, зауважимо, що оптимізація кількості валют у кошику має базуватися на визначенні кола основних торговельних партнерів з урахуванням: (1) як обсягів торгівлі минулих періодів, так і прогнозованих; (2) чисельних критеріїв суттєвого впливу обсягів торгівлі з країнами-партнерами.
Джерело: Мироненко Г.В. «Офіційні міжнародні резерви як інструмент валютно-курсової політики України»