Проблема інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств
Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об’єкти підприємницької діяльності, завдяки чому створюються прибуток (дохід) чи досягається соціальний ефект.
Інвестиційна діяльність в тій чи іншій мірі властива будь-якому підприємству. Прийняття інвестиційного рішення неможливе без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, альтернатива доступних проектів, обмеження фінансових ресурсів доступних для інвестування, ризику пов’язаного з прийняттям того чи іншого рішення і т.д.
Формування інвестицій в сільське господарство здійснюється на економічній основі з урахуванням швидкості повернення вкладених засобів. А це можливо лише за умови збільшення виробництва високоякісної продукції і зниження її собівартості.
Інвестиції прямо пов'язані з отриманням додаткового чистого прибутку і з скороченням терміну окупності вкладень. Чим менший термін окупності, тим більше стимулів до інвестицій. При тривалому поверненні засобів внаслідок інвестиційних процесів відбувається знецінення ресурсів, що затрачували. Крім того, отриманий чистий прибуток від виробництва продукції може бути вкладений в нове виробництво.
Актуальність даної теми полягає в тому, що сучасна ситуація в економіці України потребує вирішення таких кардинальних та взаємопов’язаних проблем, як вихід із кризи та перехід до ринкових форм і методів господарювання.
Інвестування – це процес акумуляції коштів у різній формі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права та інше), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси, введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі інноваційні фактори - ресурси, а далі у капітал.
Вітчизняний аграрний сектор нині є інвестиційно непривабливим. За показниками інвестиційної привабливості серед майже 200 країн світу Україна постійно посідає 125-135 місця. Про низьку інвестиційну привабливість переконливо свідчить зниження інвестиційної активності сільськогосподарських підприємств, майже повна відсутність довгострокового банківського кредитування, залучення іноземних інвестицій та неефективна амортизаційна політика в АПК.
Необхідною умовою структурної перебудови й економічного зростання АПК України є збільшення обсягу інвестицій та підвищення ефективності їх використання. Сільськогосподарське виробництво навіть в умовах стабільної економіки не може нормально функціонувати без залучених коштів. В Україні увага як до інвестора, так і до інвестицій в цілому не є належною, що зумовлено рядом чинників, одним з яких є практична недоступність інвестиційних ресурсів для села. Для покращення інвестиційної діяльності необхідно удосконалити систему надання інвестиційних ресурсів й механізм державного захисту інтересів інвестора, спростити податкове навантаження за надання інвестицій.
На сучасному етапі, простежується тенденція вкладення інвестиційних ресурсів, переважно, в основні фонди з метою забезпечення прибутків, Однак, для ведення ефективного виробництва та використання залучених коштів у господарській діяльності сільськогосподарських підприємств, інвестиційний процес має охоплювати не тільки вкладення в основний капітал, а й інші складові виробничих процесів, які підвищують прибутковість виробництва, зокрема: насіння, добрива, засоби захисту рослин, прогресивні технології, менеджмент, мотивація праці та ін.
При формуванні інвестиційних проектів у великотоварних багатогалузевих агроформуваннях слід враховувати не тільки рівень технологічних процесів, а й кон’юнктуру ринку сільськогосподарської продукції, що дає змогу оптимально поєднати галузі рослинництва та тваринництва.
Для покращення інвестиційної діяльності необхідно реалізувати систему організаційних, економічних, правових, управлінських і регулюючих дій, які формують і впливають на здійснення інвестиційної діяльності й протікання інвестиційних процесів у сільському господарстві.
Державі слід створити дієву систему інвестиційної політики в аграрному виробництві, що не призведе до відтоку інвестиційних ресурсів із галузі, створити відповідну фінансову підтримку, розширити застосування фінансово-кредитних і небанківських інвестицій, розвивати ринок страхових послуг, створити належну систему захисту прав інвесторів, тобто формувати сприятливий інвестиційний клімат, сприяти збільшенню вкладень в основний капітал, для його відновлення.
Джерело: Клочко Т.О. «Проблема інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств»