Ключові аспекти мотивації праці на підприємстві

На сьогоднішній день мотивація праці на підприємстві належить до числа найбільш важливих проблем управління персоналом. Велика увага цьому питанню приділяється як вітчизняною, так і закордонною практикою. Однак як показує час, вітчизняна теорія і практика виявляється малоефективною, оскільки зводиться в переважно до оплати праці. Тому більшість підприємств України при формуванні мотивації праці використовують накопичений світовий досвід, тобто пропонують на додаток до заробітної плати систему заохочувальних бонусів, зацікавлення в отриманні прибутку, участь в акціонерному капіталі.

Праця завжди була джерелом матеріальних і духовних цінностей, тому спроби пояснити поведінку людей і сприяти підвищенню мотивації трудової діяльності робилися вже на етапах зародження суспільного виробництва. Згодом під різними назвами і з різних позицій науковці і практики почали досліджувати те, що сьогодні називається проблемою мотивації, тобто різноманітні аспекти активізації, заохочення, стимулювання.

Інтенсивне наукове осмислення проблеми мотивації трудової діяльності розпочалось із зародженням капіталізму. Одним з перших вивчав цю проблему з економічних позицій класик англійської політичної економії А.Сміт. У своїй роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) він вказав на основні, з його погляду, причини мотивації працівника: економічний інтерес, прагнення людини до одержання максимальної економічної вигоди і поліпшення власного добробуту. Погляди Сміта стали основою розроблених згодом теорій ринкових відносин і основних мотиваційних концепцій.

Значний внесок у розвиток теорії і практики мотивації трудової діяльності зробили Ф.Тейлор, Ф.Гілбрет і Л.Гілбрет, Г.Емерсон, М.Фоллет, а також О.Шелдон, А.Файоль, Е.Мейо. Відомими авторами сучасних теорій мотивації на Заході стали А.Маслоу, Ф.Герцберг, Л.Портер, Е.Лоулер, Д.Мак-Грегор, Д.Мак-Клелланд, В.Врум та інші.

Суттєвий внесок у створення та розвиток теорій мотивації зробили українські вчені. Так, М. Вольський (1834-1876) уважав за необхідне поліпшувати фізичні, моральні та інтелектуальні умови існування людини. Г. Цехановецький (1833-1889) не поділяв оптимістичної думки А. Сміта, що людина як «економічна особа» завжди намагається поліпшити свій добробут власними силами. На його думку, багато хто прагне це зробити передовсім за рахунок інших. М. Туган-Барановський (1865-1919) одним з перших у світі розробив чітку класифікацію потреб, виокремивши п’ять їхніх груп: фізіологічні; статеві; симптоматичні інстинкти та потреби; альтруїстичні; потреби практичного характеру. Він особливого значення надавав психологічним почуттям, трудовим традиціям, моральним і релігійним поглядам.

Мотивація праці – це стимулювання працівника або групи працівників до діяльності з досягнення цілей підприємства через задоволення їх власних потреб. На підприємстві необхідно створювати такі умови, щоб працівники сприймали свою працю як усвідомлену діяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою їх професійного та службового зростання.

Головними важелями мотивації є потреби, стимули і мотиви. Потреби розглядаються у теорії мотивації як усвідомлена відсутність чогось, що викликає спонукання до дії. Під стимулом зазвичай мається на увазі зовнішнє спонукання до дії, причиною якого є інтерес (матеріальний, моральний, особистий або груповий), найчастіше матеріальна винагорода певної форми. На відміну від стимулу мотив є внутрішньою спонукальною силою (бажання, потяг, орієнтація, внутрішні установки та ін.).

Система мотивації на рівні підприємства повинна гарантувати: зайнятість всіх працівників працею; надання рівних можливостей для професійного і службового зростання; узгодженість рівня оплати з результатами праці; створення умов безпеки праці; підтримка в колективі сприятливого психологічного клімату та ін.

Методи мотивації можна класифікувати на:

• економічні (прямі) – погодинна і відрядна оплата праці; премії за якісні та кількісні показники праці; участь в доходах підприємства; оплата навчання та ін.;
• економічні (непрямі) – надання пільг в оплаті житла, транспортного обслуговування, харчування на підприємстві;
• негрошові – підвищення привабливості праці, просування по службі, участь у прийнятті рішень на більш високому рівні, підвищення кваліфікації, гнучкі робочі графіки виходу на роботу та ін.

Основними формами економічної мотивації працівників підприємства є: заробітна плата; соціальні виплати; нематеріальні пільги та привілеї персоналу; дивіденди по акціях фірми та участь в прибутку. Формами негрошової мотивації працівників є:заходи, що приваблюють і надають змістовність праці, самостійність і відповідальність працівника; усунення статусних, адміністративних і психологічних бар'єрів між працівниками, розвиток довіри і взаєморозуміння в колективі; моральне заохочення працівників; підвищення кваліфікації та просування працівників по службі.

Розрізняють соціально-психологічну (фактори формування - соціальні очікування, норми, цінності і т.д.) і соціально-економічну мотивації (відносини власності, підприємницького середовища та умов для конкуренції, принципи оплати праці і формування доходів, системою організації праці і т.д.). Також виділяють перспективну (мотиви діяльності і цілі людини відносяться до віддаленого майбутнього) і поточну мотивації (мотиви пов'язані з найближчим майбутнім).

Виділяють три типи мотивації праці: пряму, непряму і спонукальну. Пряма мотивація формує інтерес до роботи і її результатів. Фактором цієї мотивації виступає зміст праці, свідомість своїх досягнень для суспільства, самореалізація особистості в праці. Непряма мотивація заснована на матеріальній зацікавленості. Факторами цього типу мотивації є форми оплати праці, рівень напруженості норм праці, рівень інфляції, ціни на продукти. Спонукальна мотивація базується на страху втрати роботи, робочого місця та інших санкцій. Цей тип мотивації визначається владою, рівнем безробіття, соціальною напруженістю і невпевненістю.

Існують різні підходи до мотивації персоналу. Сучасні теорії мотивації можна розділити на дві основні групи – змістовні і процесуальні. Змістовні теорії мотивації значною мірою засновані на результатах психологічних досліджень і спрямовані в першу чергу на визначення переліку та структури потреб людей. Потреби представляють собою ієрархічну структуру і поділяються на первинні і вторинні. До цієї групи належать теорії А. Маслоу, Д. Мак-Клелланда і Ф.Герцберга. Процесуальні теорії мотивації ґрунтуються на моделях поведінки людей: теорія очікувань (В. Врум), теорія справедливості і модель мотивації Портера-Лоулера.

Дані заходи по підвищенню мотивації праці дозволяють більш ефективно використовувати трудовий потенціал підприємства а, в результаті, підвищити конкурентоспроможність продукції підприємства на ринку.