Органи оперативного управління бюджетним процесом

Серед державних органів, на які покладено практичні завдання забезпечення розробки і здійснення фінансової політики в Україні, провідне місце належить органам системи Міністерства фінансів України, які включають в себе:

  • вища ланка – Центральний апарат Мінфіну;
  • середня ланка: Міністерство фінансів АРК; обласні та міські (міста Київ та Севастополь) фінансові управління державних адміністрацій;
  • базова ланка – міські та районні фінансові відділи.

Центральний апарат Мінфіну України як орган державної виконавчої влади незалежної держави було сформовано у 1992 році. Остаточно його головні завдання, функції і правові засади діяльності закріплено у Положенні про Міністерство фінансів України, яке затверджене Указом Президента України від 26 серпня 1999 року. Згідно з Положенням загальним завданням Мінфіну є забезпечення державної фінансової політики і здійснення загального керівництва у сфері державних фінансів. Серед конкретних завдань у галузі забезпечення бюджетного процесу на Мінфін покладено завдання складання і забезпечення виконання Державного бюджету.

При Міністерстві фінансів України діють організації, які входять до складу фінансових органів України. До них відносяться:

  • Державна контрольно-ревізійна служба України;
  • Державне казначейство України.

У січні 1993 року ухвалено Закон України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Закон визначив статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові засади діяльності.

Головними завданнями Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і йому підпорядковується.

Створення Державного казначейства України було започатковано у квітні 1995 року після виходу Указу Президента України «Про Державне казначейство України» від 27 квітня 1995 року. На підставі даного Указу Державне казначейство утворено з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України та підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів. Цим же Указом було затверджено і конкретні завдання Державного казначейства, а також дано доручення Кабінету Міністрів України розробити відповідне положення про Державне казначейство. Таке положення було затверджено 31 липня 1995 року Постановою Кабінету Міністрів № 590 «Питання Державного казначейства». У цій постанові і «Положенні про Державне казначейство» визначено правові засади діяльності Держказначейства у контексті його підпорядкованості, структури, прав, обов'язків і відповідальності, граничної чисельності працівників, а також затверджено конкретні функції Державного казначейства України.

Згідно з вищезгаданим положенням Державне казначейство являє собою систему органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів. На вищу ланку органів казначейства покладені функції організації виконання Державного бюджету і здійснення контролю за цим, здійснення фінансування видатків Державного бюджету, ведення обліку касового виконання Державного бюджету, складання звітності про стан виконання Державного та зведеного бюджетів, регулювання фінансових взаємовідносин між Державним бюджетом та загальнодержавними (позабюджетними) цільовими фондами, організації та здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондіп, розроблення і затвердження нормативно-методичних та інструктивних документів з пигань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, організації роботи територіальних органів Державного казначейства.

У 1990 році була створена Державна податкова служба. У той час Державна податкова служба в Україні як система спеціальних державних органів по здійсненню контролю за дотриманням податкового законодавства почала формуватися як складова частина державної податкової служби Радянського Союзу 1990 року з прийняттям Закону Української РСР «Про Державну податкову службу в Українській РСР». Даний Закон було прийнято Верховною Радою Української РСР 4 грудня 1990 року і введено в дію з січня 1991 року У грудні 1993 року Верховною Радою України і було прийнято нову редакцію Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», який визначив статус Державної податкової служби в Україні, її функції, структуру, а також правові засади діяльності, закріпивши за нею широкий перелік прав і повноважень.

Після Указу Президента України від 22 серпня 1996 року № 760 «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» статус Державної податкової служби змінюється. Згідно з Указом на базі органів Державної податкової інспекції утворена Державна податкова адміністрація, її статус визначено як центрального органу виконавчої влади. Голова цього органу за посадою став міністром.

Говорячи про органи, які забезпечують бюджетний процес, необхідно приділити увагу «вищому органу державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України» (ст. 1 Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» від 11 липня 1996 року) – Рахунковій палаті України. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Відповідно до зазначеного закону Рахункова палата виконує такі функції:

  1. Контролює виконання законів України та постанов, прийнятих Верховною Радою України.
  2. Здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України по доходах і видатках, видатками по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України.
  3. Контролює витрачання коштів загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів.
  4. Контролює діяльність Державного казначейства України з питання ефективного управління коштами Державного бюджету, проходження бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів в Національному банку та інших банківських установах.
  5. Проводить попередній аналіз звітів Антимонопольного комітету України щодо здійснення ним державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, звітів Фонду держмайна України щодо ефективного управління майном.
  6. Перевіряє цільове використання коштів, виділених із бюджету на утримання Верховної Ради України і її апарату, служб Президента, апарату Кабінету Міністрів України, інших виконавчих органів, державними установами і організаціями, які діють за кордоном і на території України.
  7. Здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про співробітництво.

Для реалізації завдань, які стоять перед Рахунковою палатою України, постановою колегії від 2 лютого 1998 року були створені департаменти Рахункової палати за такими напрямами діяльності:

  • контроль видатків на державне управління та національну безпеку;
  • контроль видатків на економічну діяльність держави;
  • контроль використання коштів державних цільових та позабюджетних фондів;
  • контроль видатків соціального спрямування;
  • контроль та аналіз бюджетного процесу;
  • контроль та аналіз видатків бюджетів;
  • контроль банківських та міждержавних фінансово-економічних операцій;
  • департамент правового забезпечення діяльності Рахункової палати.

Джерела:

  • Конституція (основний закон) України. – К., 1996.
  • Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 №2542-ІІІ (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради, 2001, №37-38, ст. 189.
  • Фінансове право: курс лекцій / В. А. Предборський, О. О. Кочан, А. Г. Зюнькін та ін. – К.: Правові основи, 1998.
  • Василік О. Д. Державні фінанси України: Науковий посібник. - К.: ВШ, 1997.
  • Епіфанов А. О., Сало И.В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка, 1997.