Контроль за виконанням бюджету

Бюджетний контроль є складовою фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція фінансів. Бюджетний контроль – це сукупність заходів, які проводять державні органи і пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Основні завдання бюджетного контролю:

• дотримання процедура складання, розгляду і затвердження бюджету, а також його виконання;
• дотримання бюджетного і податкового законодавства;
• контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету;
• перевірка ефективності і цільового використання бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів;
• контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності;
• виявлення резервів збільшення дохідної бази бюджету держави;
• контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин.

Система бюджетного контролю складається із наступних елементів:

• суб'єкт контролю;
• об'єкт контролю;
• предмет контролю;
• методи контролю;
• процес контролю;
• узагальнення та реалізація результатів контролю.

Безпосереднім предметом бюджетного контролю виступають всі стадії бюджетного процесу.

Об'єкт бюджетного контролю – це грошові, розподільчі процеси при формуванні і використанні грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування, формально об'єктом бюджетного контролю є конкретні показники.

Залежно від суб'єкта (хто здійснює) бюджетний контроль поділяють на:

• державний бюджетний контроль, який здійснюють органи державної влади;
• відомчий контроль, який проводять контрольно-ревізійні управління міністерств і відомств;
• внутрішньогосподарський контроль здійснюється фінансовими службами підприємств, організацій і установ;
• незалежний контроль, який проводять спеціалізовані аудиторські фірми і служби.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.

Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.

Контроль за використанням бюджетних асигнувань – одна із складових бюджетного контролю. Основне завдання такого контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів. Зазначений контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціальні служби фінансового контролю.

До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, відносимо: Контрольно-ревізійну службу. Рахункову палату. Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову адміністрацію. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.

Основні функції Державної контрольно-ревізійної служби:

• організують роботу органів середньої і базової ланок з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок, повідомляють про них органам законодавчої і виконавчої влади;
• проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності в міністерствах, відомствах, інших органах виконавчої влади, організаціях, підприємствах, установах, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;
• проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету;
• проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;
• здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;
• розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;
• здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

Завдання Контрольно-ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Контрольно-ревізійна служба – починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.

Фінансові управління і відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.

До методів бюджетного контролю відносять документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження.

Ревізія – найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.

Ознаки за якими класифікуються ревізії:

• повнота охвату діяльності об'єкта, що ревізується (повні та часткові ревізії);
• ступінь охвату даних фінансово-господарських операцій (тематичні та комплексні ревізії);
• залежно від їх організації (суцільні та вибіркові, планові та позапланові ревізії, додаткові та повторні ревізії);
• залежно від джерела даних, які е базою (документальні та фактичні).

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю. Часткові – перевіряють тільки окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.

Тематичні ревізії – це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях. Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, організації та установи.

При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії. При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової діяльності об'єктів, що ревізуються.

Планові ревізії проводять у відповідності з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів. Позапланові ревізії – це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури.

Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності. Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.

Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бух. обліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:

• наявність і достовірність первинних документів;
• правильність оформлення і своєчасність їх обліку;
• законність видатків, відповідність їх планам, ефективність використання.

Під час фактичної ревізії перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний стан об'єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухгалтерського обліку. Це – інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження і т. ін.

Перевірка – це обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи або їх підрозділів.

Порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно-ревізійного управління України № 121 від 3 жовтня 1997 року.

Ревізії проводять безпосередньо в організаціях та установах, не частіше і разу на рік.

Основними завданнями ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства є:

• дотримання чинних нормативних актів щодо виконання бюджетів відповідних рівнів;
• ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, позабюджетних і валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування;
• правильність витрачання коштів на утримання фінансових органів, органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Основними завданнями ревізії (перевірок) бюджетних установ є:

• додержання бюджетної дисципліни;
• перевірка правильності планування і використання бюджетних коштів;
• збереження грошових коштів і матеріальних цінностей;
• правильність ведення обліку і звітності;
• законність утворення та ефективність використання позабюджетних коштів.

Ревізії і перевірки проводяться на основі піврічних планів:

• Головного контрольно-ревізійного управління, затверджених його Колегією;
• Контрольно-ревізійних управлінь в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, затверджених Головним контрольно-ревізійним управлінням України;
• Контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах, затверджених Контрольно-ревізійними управліннями по АРК, областях, містах Києву і Севастополю.

Загалом ревізійний процес має чотири умовно самостійних етапи:

• підготовка до проведення ревізії;
• проведення ревізії;
• оформлення матеріалів ревізії;
• реалізація матеріалів ревізії.

При проведенні ревізій установ і організацій, що фінансуються з бюджету, слід перевіряти:

• правильність складання і виконання єдиного кошторису доходів і видатків;
• законність і обґрунтованість передбачених у кошторисі видатків;
• правильність списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей по кожній зі статей кошторису, наявність належно оформлених бухгалтерських документів;
• під час проведення ревізії проводиться вибіркова інвентаризація продуктів, устаткування, обладнання та інвентарю;
• цільове використання коштів, одержаних із бюджету;
• законність формування та правильність використання спеціальних коштів;
• дебіторську і кредиторську заборгованості;
• стан бухгалтерського обліку і звітності, їх достовірність.

За результатами документальної ревізії ревізором складається акт – двосторонній документ, у якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету; наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

Розрізняють два види актів – проміжні та загальні. Проміжні акти складають за результатами інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків із дебіторами й кредиторами, контрольного запуску сировини у виробництво, ревізії кас. Проміжні акти підписуються ревізорами та посадовими особами. які відповідають за ту ділянку, де здійснюється перевірка.

Загальний акт складають після закінчення ревізії. Акт підписується керівником ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена ревізія. Факти, наведені у проміжних актах, знаходять своє відображення у загальному акті.

Умовно акт можна поділити на 3 частини. У першій, загальній частині, зазначаються:

• підстава для проведення ревізії, склад ревізійної групи і тема ревізії;
• повне найменування підприємства, установи, організації тощо та його підпорядкованість;
• за який період діяльності даного підприємства, установи, організації проведено ревізію, дата початку і закінчення ревізії;
• ким і коли проводилась попередня ревізія, чи усунено виявлені нею порушення і які перевірки проводились після ревізії.

Друга частина, а саме, виробнича-фінансова діяльність, виконання кошторисів, передбачає відображення:

• перелік основних показників виробничої програми протягом одного-двох років та їх виконання;
• аналіз фінансових результатів або виконання кошторисів;
• факти порушень або зловживань, підтверджені документально;
• ревізія кас і касових операцій;
• ревізія операцій за рахунками у банках та інших коштів;
• ревізія розрахунків з оплати праці й соціального страхування;
• ревізія збереження і руху матеріальних цінностей.

Третя частина, бухгалтерський облік і аудит, передбачає аналіз стану бухгалтерського обліку і достовірності наданих звітів.

Загальний акт підписується особами, які брали участь у проведенні ревізії, а також керівником та головним бухгалтером об'єкта, що ревізується. Акт ревізії складається в 3-х примірниках і надається ревізуючому органу; установі, в якій проходила ревізія; вищестоящому органу (установі). Після підписання акта ревізії ревізор у 15-денний термін готує проект обов'язкових вимог щодо усунення виявлених порушень. Матеріали кожної ревізії протягом 15 діб після її завершення розглядаються і приймаються від ревізорів керівниками контрольно-ревізійних управлінь або їхніми заступниками, начальниками відділів цих управлінь, начальниками відділів у районах та містах або їхніми заступниками. За результатами ревізії готують наказ або інше рішення.

Якщо на підприємстві, установі чи організації, що ревізується, не забезпечується усунення виявлених порушень, керівник, який призначив ревізію, надсилає керівнику цього об'єкта пропозиції щодо повного ідшкодування виявлених збитків і дає пропозиції, як запобігти фактам порушень або зловживань. Вимоги и пропозиції щодо усунення виявлених порушень керівниками перевірених підприємств, установ та організацій подаються до керівних органів із дотриманням посадової субординації.

При виявленні серйозних порушень фінансової дисципліни та інших зловживань матеріали ревізій передаються до слідчих органів і одночасно порушується питання про усунення із займаних посад винних у зловживаннях осіб. Якщо за фактами зловживань не може бути порушено кримінальної справи, на винних у здійсненні таких зловживань накладається адміністративне стягнення.

Ревізор здійснює перевірку виконання вказівок безпосередньо на підприємстві. Матеріали ревізії контролюються до повного відшкодування виявлених збитків та перерахування до бюджету або до державних цільових фондів донарахованих платежів.

Органам контрольно-ревізійної служби надано права вилучати в дохід відповідного бюджету виявлені ревізіями приховані або занижені валютні та інші платежі, стягувати до бюджету кошти, отримані за допомогою незаконних угод, застосовувати фінансові санкції.

Джерела:

1. Конституція (основний закон) України. – К., 1996.
2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 №2542-ІІІ (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради, 2001, №37-38, ст. 189.
3. Фінансове право: курс лекцій / В. А. Предборський, О. О. Кочан, А. Г. Зюнькін та ін. – К.: Правові основи, 1998.
4. Василік О. Д. Державні фінанси України: Науковий посібник. - К.: ВШ, 1997.
5. Епіфанов А. О., Сало И.В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка, 1997.