Вертикальна інтеграція

Вертикальна інтеграція – об'єднання в єдиний технологічний процес усіх або основних ланок виробництва й обороту промислової та сільськогосподарської продукції. Вертикальна інтеграція – розвинена форма усуспільнення виробництва, концентрації, кооперації та поділу праці. В сучасних умовах одиничний поділ праці вийшов далеко за межі окремих підприємств, які спільно виготовляють певний продукт. Між групами спеціалізованих або комбінованих підприємств встановлюються порівняно стійкі виробничі зв'язки, на основі яких формуються великі виробничі комплекси (об'єднання), пов'язані між собою не лише технологічно, а й організаційно та юридично. Підприємства, що входять до комплексів, об'єднані прямою виробничою кооперацією праці, підлягають єдиному управлінню й контролю і працюють за загальним планом.

Ступінь інтеграції виробництва в різних галузях економіки неоднаковий. Він вищий у комбінатах вертикального типу, які є системою спеціалізованих підприємств, що доповнюють один одного і пов'язані прямою кооперацією праці. Підприємства, що входять до складу таких комбінатів і концернів, втрачають оперативно-господарську та юридичну самостійність і перетворюються на виробничі одиниці. Прикладом об'єднання вертикального типу був Львівський концерн «Електрон», що складається з головного (на якому збирають телевізори) заводу у Львові і 7 філіалів, які випускають вузли й деталі телевізорів. У хімічній, нафтохімічній і металургійній промисловості основним типом вертикальної інтеграції є комбінати – комплексні підприємства, в яких об'єднані різні види виробництва, продукція одних підприємств є сировиною, напівфабрикатом або допоміжним матеріалом для інших. У комбінати об'єднуються спеціалізовані підприємства різних галузей на основі з'єднання послідовних стадій процесу обробки сировини та її відходів (нафтохімічні комбінати). Поряд з вертикальною інтеграцією розвивається горизонтальна інтеграція. В об'єднання горизонтального типу входять підприємства із загальним технологічним циклом, які випускають однорідну продукцію. Це, по суті, проста кооперація праці, без її поділу. Підприємства зберігають значну господарську та юридичну самостійність, але управління, контроль і частково планування усуспільнюються. Технологічно підприємства між собою не пов'язані. Розвивається не тільки галузева, а й міжгалузева пряма вертикальна інтеграція виробництва. Комбінуються, наприклад, металургія і машинобудування. Тут часто об'єднуються підприємства з видобутку руди й вугілля, металургія і машинобудування. На таких заводах засновані всесвітньо відомі німецькі концерни Сіменса і Манесмана. Англійський хімічний комбінат ІКІ об'єднує нафтодобувні, нафтопереробні й хімічні підприємства. Японська фірма «Соні» охоплює електроніку, радіотехніку і приладобудування. До складу деревообробних комбінатів входять лісозаготівля, целюлозні, паперові, лісохімічні, меблеві та інші підприємства. До міжгалузевої вертикальної інтеграції належать також агропромислові комплекси (АПК), до складу яких входять: 1) багатогалузеве сільське господарство, 2) галузі промисловості, що постачають сільське господарство засобами виробництва, 3) галузі, які доводять сільськогосподарську продукцію до споживача (заготівля, переробка, зберігання, транспортування, реалізація). У масштабі України або великих регіонів вертикальна інтеграція виявляється в посиленні міжгалузевих зв'язків як у самому сільському господарстві, так і з промисловістю, транспортними й заготівельними організаціями. Вертикальна інтеграція на рівні сільськогосподарських підприємств – це різноманітні об'єднання агрофірми, комбінати з переробки сільськогосподарської продукції, районні агропромислові об'єднання. Вертикальна інтеграція в сільському господарстві України ще не набула належного розвитку, вона лише формується. Перебудова господарського механізму в Україні нерідко призводить до дезінтеграції, розриву інтеграційних зв'язків між підприємствами, що супроводжується великими втратами, зниженням ефективності виробництва. Проводячи приватизацію, продаж підприємств чи здачу їх в оренду, слід враховувати їх ефективні інтеграційні зв'язки як вертикального, так і горизонтального типу. Вертикальна інтеграція також є формою організаційного об'єднання сільськогосподарських підприємств з підприємствами промисловості та інших галузей для забезпечення єдності й безперервності відтворювального і технологічного процесів для ефективнішого використання матеріальних, фінансових, трудових ресурсів. Вертикальна інтеграція виявляється у створенні агропромислових комбінатів, агропромислово-торгових і агропромислово-торгово-фінансових об'єднань (груп). Підприємства, що входять до складу агропромислових об'єднань, частково втрачають свою економічну самостійність. На народногосподарському рівні розвиток вертикальної інтеграції впливає на формування й функціонування агропромислового комплексу країни. В економічно розвинутих країнах вертикальна інтеграція набула в останні десятиліття широкого розвитку, в т. ч. й на кооперативній основі. Для України створення та забезпечення ефективного функціонування агропромислових формувань має особливо важливе значення, оскільки вона є великою сільськогосподарською державою з потужним експортним потенціалом. Водночас наприкінці XX ст. намітилася тенденція до витіснення вітчизняних підприємств із внутрішнього ринку. Отже, діяльність таких господарських формувань повинна спрямовуватися на утримання існуючих і на вихід на нові ринки збуту.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.