Зовнішньоекономічні зв’язки України та необхідність їх зміцнення
Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає передусім з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки країни з метою її розвитку і зростання багатства суспільства. Така необхідність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни.
Поряд з об’єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство та розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об’єктивні можливості для таких процесів. До них насамперед належить економічний потенціал нашої країни. Об’єктивною ж можливістю, в свою чергу, для інтеграції у світове господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних зв’язків, по-перше, на макрорівні – загальнодержавному; по-друге, на мікрорівні підприємств. Поєднання об’єктивної необхідності та можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.
Загалом у наш час потрібно всебічно розглядати зовнішньоекономічні зв’язки не тільки міжнародним економістам та науковцям, прогнозуючи глобальні тенденції ринків зарубіжних держав, але і національним виробникам, продукція яких має потенціал виходу на міжнародні ринки збуту. Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.
Економічний стан будь-якої країни світу багато в чому визначається обсягом та структурою її зовнішньоекономічних зв’язків. Для України цей фактор взагалі має домінантне значення, оскільки в умовах сталого скорочення внутрішнього попиту на промислову продукцію зовнішня торгівля практично залишається єдиним вагомим чинником оздоровлення національної економіки та джерелом надходження валютних ресурсів, вкрай необхідних для придбання товарів критичного імпорту та модернізації й структурної перебудови виробництва.
В свою чергу, враховуючи актуальність налагодження зовнішньоекономічних зв’язків, багато вітчизняних та закордонних науковців сучасності досліджують даний процес, проводячи наукові дослідження з формуванням відповідних визначень. В своїй єдності вони є однотипними і не мають суттєвих розбіжностей і загалом наголошують на тому, що зовнішньоекономічні зв’язки є макроекономічною категорією, яка має історичні, економічні та соціальні чинники об’єктивної доцільності існування та охоплюють весь спектр діяльності на державному рівні в розрізі міждержавних економічних відносин шляхом реалізації сукупності напрямів, форм, методів та засобів співробітництва між країнами.
Однак не дивлячись на глибину сучасної економічної думки відносно сутті та напрямів зовнішньоекономічних зв’язків України, стан економічної практики свідчить про необхідність подальших досліджень в розрізі питань зовнішньоекономічної політики взагалі та необхідності зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків як похідної.
В основі необхідності налагодження зовнішньоекономічних зв’язків лежить історичний чинник, який свідчить про суспільний початок будь-яких економічних досягнень шляхом формування державності та її поступового розвитку. З історичних джерел відомо, що організовані суспільства, які існували на нинішній території України, завжди підтримували економічні зв’язки із зовнішнім світом. Тож з огляду на власні культурні та історичні традиції Україна має всі можливості для того, щоб стати рівноправним членом європейської спільноти. Історичний досвід показує, що добре налагоджені зовнішньоекономічні зв’язки завжди були засобом подолання кризових явищ відродження та зміцнення власної економіки.
В.І. Лишиленко виправдано зазначає що жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилася, не може нормально розвиватися поза світовим господарством без тісних економічних зв’язків з іншими країнами. Зовнішньоекономічні зв’язки сприяють прискореному розвитку науково-технічного прогресу і зростанню національного доходу, впливають на атмосферу довіри між народами та підвищення рівня життя народу. Україна не є винятком даного твердження і це створює об’єктивну необхідність формування висновків щодо доцільності формування зовнішньоекономічної політики держави адекватної ринковим умовам та глобалізації, а зовнішньоекономічні зв’язки є сукупністю дієвих форм та напрямів її практичної реалізації.
Зважуючи на практичний аспект, слід зауважити, що за кількісними характеристиками виробничого, науково-технічного та інтелектуального потенціалу Україна може бути гідним партнером у світогосподарських взаємовідносинах. За сприятливих умов цей потенціал дозволяє послідовно вирішувати завдання оптимізації її зовнішніх зв’язків, розв’язанню цього завдання сприяють такі об’єктивні чинники, як багаті природні ресурси, вигідне географічне положення нашої країни, наявність необхідної інфраструктури, що обслуговує зовнішньоекономічні зв’язки тощо.
Україна, маючи значний потенціал, здатна відтіснити майбутніх партнерів з їх деяких усталених сфер збуту продукції, позбавити прибутків, як зазначає Н.А. Стельмащук у своїй праці «Перспективи зовнішньоекономічних зв’язків України в економічному світовому співтоваристві»: «Сьогодні Європу влаштовує ситуація конкурентної неспроможності України. Розвинені держави, скоріш за усе, не мають намірів надати нам допомогу за рахунок можливого погіршення економічної ситуації в своїх країнах». На противагу даному судженню О.О. Логвиненко та І.М. Сорокатяг зазначають, що «Україна зараз знаходиться в стадії соціально-економічних перетворень тому виникає потреба комплексного аналізу наявних у регіонах можливостей для зовнішньоекономічних зв’язків, вибору підприємствами оптимальної стратегії виходу на міжнародні ринки і розробки тактичних прийомів її реалізації. Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спрямованості вітчизняного виробника, вихід на світові ринки, зокрема ринок ЄС». Таким чином, беззаперечним є формування висновку стосовно того, що зовнішньоекономічні зв’язки є об’єктивною необхідністю сьогодення України. В свою чергу, їх зміцнення є шляхом покращення економічного стану та передумовою економічного зростання.
Н.М. Штангей та В.Ю. Аксьонова зазначають, що «основними причинами які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв’язків є нерівномірність економічного розвитку різних країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; відмінності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфіка географічного положення та природно-кліматичних умов». Думки авторів є слушними, адже дійсно ці причини актуалізують необхідність налагодження та зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків, що, в свою чергу, дасть змогу створити співставний рівень економічного розвитку та створить умови для рівноправної участі у міжнародних відносинах.
Система зовнішньоекономічних зв’язків як з теоретичної так і з практичної точок зору не позбавлена проблем, які виникають у зв’язку з невідповідністю національної інфраструктури зовнішньоекономічних зв’язків стандартам міжнародних організацій, при виборі оптимального варіанту інтеграції України в світогосподарську систему. До того ж, складність даної ситуації обумовлена не тільки необхідністю здійснення різновекторного інтеграційного співробітництва з різними країнами, але й будівництва принципово нової інституційної структури управління зовнішньоекономічними зв’язками, які є складовою частиною економіки України.
Підводячи підсумки, доречним буде відзначити, що нині Україна має зовнішньоекономічні зв’язки та здійснює зовнішньоторговельні операції більш ніж 200-ми країнами світу. Для України більш перспективними є вихід на світовий ринок у своїй державно економічній цілісності з наступною інтеграцією у світову економіку. На даному етапі економічного розвитку наша держава має сконцентрувати свої зусилля на зміцненні зовнішньоекономічних зв’язків і функціонування механізму їх реалізації має бути спрямоване передусім на реалізацію загальнодержавних інтересів.
Отже, зовнішньоекономічні зв’язки України потрібні для органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічного чистого простору Землі, задоволення особистих потреб громадян. Тому вкрай необхідним є створення їх монументальних, стійких засад, які були б фундаментом, базисом формування ефективного правового та економічного майбутнього країни як на національному, так і на міжнародному рівні.
Джерело: Слюсаренко А.В. «Зовнішньоекономічні зв’язки України та необхідність їх зміцнення»