Засновницький прибуток

Засновницький прибуток – прибуток, який привласнюють засновники акціонерної компанії за умови відкритої підписки на акції у вигляді різниці між сумою їх реалізації та номінальною вартістю акцій. Цей прибуток є частиною додаткового продукту, створеного на основі акціонерної форми власності. Засновницький прибуток має не трудовий, а пайовий характер розподіл і відповідно привласнення у формі дивіденду частки виробленого продукту здійснюються не за працею, а за паєм. В акціонерній формі власності інтегруються різні базові форми власності. Власниками акцій (і засновниками акціонерних компаній) можуть бути громадяни, колективи, держава. Внаслідок цього відбувається демократизація власності й виникає система відносин, яка посилює процес реальною усуспільнення виробництва.

Засновницький прибуток – різниця між сумою цін товарів, проданих засновниками акціонерної компанії за курсом, і сумою капіталу, інвестованого ними в акціонерне підприємство. Виникає внаслідок незбігання номінальної та курсової вартостей акцій. Як правило, курсова вартість, за якою акцію продають на біржі, перевищує номінальну ціну, встановлену засновниками при випуску її в обіг. Засновницький прибуток – наслідок перевищення номінальною вартістю акцій їх курсової вартості, привласнюється засновниками акціонерної компанії, які реалізують акції на ринку цінних паперів, на фондовій біржі, де здійснюються централізація грошових капіталів та їх перерозподіл між галузями господарства.

Наприкінці XX ст. у 55 країнах світу функціонувало понад 160 фондових бірж. Ринок акцій став основою застосовуваного в соціальній ринковій економіці перерозподілу ресурсів із застарілих виробництв у нові, більшою мірою забезпечив порівняння цінності капітальних вкладень у різні форми й галузі народного господарства. Продаючи акції, ціна на які знижується, скуповуючи акції із зростаючим курсом, а також здійснюючи інші операції з цінними паперами, власники капіталу мають можливість перерозподіляти його в ефективніші сфери виробництва, тобто збільшують розміри отриманих прибутків. Сучасний етап НТР, активне використання комп'ютерних систем, нових засобів зв'язку в біржових операціях, автоматизація біржових розрахунків сприяли інтенсифікації роботи біржі, централізації капіталів, зростанню їх нагромадження й перерозподілу. В умовах НТР виник справжній «бум» засновництва, який зумовив вагоме зростання прибутків у таких галузях, як біотехнологія, генна інженерія, волоконна оптика, виробництво міні- та макрокомп'ютерів. Умови отримання засновницького прибутку змінюються з поглибленням інтернаціоналізації господарського життя країн світу, розвитком міжнародного ринку цінних паперів, найбільшими центрами якого є Нью-Йоркська, Токійська та Лондонська біржі, де частка іноземних цінних паперів становить майже половину обороту. Засновницький прибуток вилучається засновниками акціонерних компаній не тільки внаслідок їх продажу за курсом. Залишаючи у своєму розпорядженні контрольні пакети акцій, вони продають решту цінних паперів. Реалізовуючи частину акцій за їх номінальною вартістю, засновники привласнюють прибуток т.зв. «розводженням» капіталу. Для цього вони випускають акції на суму, значно більшу, ніж розміри справжнього капіталу. Засновницький прибуток у такому разі складається з грошових капіталів рядових акціонерів. «Розводження» капіталу в сучасних умовах утруднює мобілізацію голосів акціонерів для персональних змін у керівництві. Посилюється влада вищих менеджерів як важливої складової частини крупної буржуазії. Водночас суттєво модифікуються фінансові групи розвинутих країн (зокрема у США) з сімейно кланових і регіональних вони перетворилися на коаліційні супергрупи з міцними взаємовідносинами. Структура влади у фінансових групах також еволюціонувала від досить відкритої системи сімейно-кланового контролю через володіння крупними пакетами акцій до складнішої, дещо закамуфльованої системи спільного контролю через розпорядження фондами інституціональних інвесторів (трасти, відділення банків, пенсійні фонди тощо). В 90-х XX ст. набула розвитку порівняно нова сфера діяльності банків – трастові послуги (власник пакета довіряє банку розпорядження своєю власністю, укладаючи з ним угоду). Зобов'язання банку найчастіше зводяться до підтримки гарантованого доходу для довірителя, в межах якого він може здійснювати операції з довіреними йому цінними паперами. Стійкість акціонерних підприємств у 90-ті пов'язують з їх здатністю відмовлятися від розподілу поточного прибутку в інтересах становлення підприємства, завоювання ним ринку, можливості робити додаткові капітальні вкладення для забезпечений стабільнішого прибутку і його суттєвого зростання в майбутньому. Цьому сприяють і порівняно невеликі частки індивідуально вкладеного капіталу, а також те, що акціонери (і засновники) переважно є співвласниками водночас кількох підприємств. Купівлею контрольного пакета акцій (нині для цього необхідно зосередити в одних руках менш як 5% їх загальної кількості) гігантські корпорації встановлюють контроль за компаніями. Через "систему участі" (багатоступінчасту систему залежності та контролю) вони контролюють капітали інших фірм, які у кілька разів можуть перевищувати їх власні активи, що також є додатковим джерелом підвищення доходів. Так, у СЩА 1% найзаможніших сімей володіє понад 50% усіх акцій корпорацій, а у ФРН – 0,9% сімей належить 90% усіх акцій. Дія принципу «обмеженої відповідальності» – найважливіша передумова заснування досить ризикованих (з огляду на перспективу швидкої віддачі та високої прибутковості) підприємств, які на базі Індивідуального капіталу могли б ніколи не з'явитися. Важливим джерелом капіталу для нових корпорацій є т.зв. ринок ризикованого (з підвищеним ризиком) капіталу. Такий ризик пов'язаний з тим, що підприємці для швидкого збагачення скуповують акції у нових компаній. Акціонерні компанії здійснюють різні фінансові махінації на фондових біржах, отримуючи додаткову можливість надмірного збагачення. Так, Дж. Гетті протягом незначного часу збільшив одержане у спадщину майно у 15 млн. дол. до понад 2 млрд. дол., скуповуючи акції за «викидними» (заниженими) цінами в роки депресії. Механізм привласнення засновницького прибутку діє і в Україні й полягає в продажу акцій за їх курсом акціонерними підприємствами та привласненні цих коштів їхніми засновниками. Умови і розміри випуску акцій регламентуються законодавством України. Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства. Додатковий випуск акцій можливий, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю товариства (або підприємства), заборонений. Засновники товариства зобов'язані викупити не менш як 20% акцій.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.