Закон-тенденція норми прибутку до зниження

Закон-тенденція норми прибутку до зниження – специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між методами виробництва відносної додаткової вартості та зростанням органічної будови капіталу, внаслідок дії яких знижується норма прибутку. Основні методи виробництва відносної додаткової вартості – впровадження нової техніки, розширення обсягів виробництва, застосування досконаліших форм і методів організації виробництва і праці, поглиблення спеціалізації виробництва тощо їх використання зумовлює підвищення суспільної продуктивної сили праці й зростання норми додаткової вартості, а також технічної, вартісної та органічної будови капіталу, наслідком чого є зниження норми прибутку.

Уперше тенденцію норми прибутку до зниження визначив А. Сміт, зазначивши, що вона нижча у найрозвинутіших капіталістичних країнах через те, що в них унаслідок високих темпів економічного зростання утворюється надлишок капіталу, а це, у свою чергу, зумовлює посилення конкуренції й зниження дохідності капіталу. Проте він не пов'язував її дію зі зростанням органічної будови капіталу. На думку Д. Рікардо, зниження норми прибутку пов'язане з дією закону спадної родючості ґрунту, що спричиняє подорожчання сільськогосподарської продукції, зростання земельної ренти, підвищення грошової заробітної плати і зниження норми прибутку. Науково обґрунтував закон-тенденцію норми прибутку до зниження Маркс. Він характеризував його дію як тенденцію, тобто закон, абсолютне здійснення якого затримується, уповільнюється, послаблюється, навіть паралізується протидіючими факторами (обставинами). В такому випадку підвищення норми прибутку відбувається не пропорційно впливу цих факторів. До протидіючих факторів Маркс відносив зростання норми додаткової вартості, зниження заробітної плати нижче від вартості робочої сили, здешевлення елементів постійного капіталу, зростання відносного перенаселення, розвиток зовнішньої торгівлі. На сучасному етапі протидіючими факторами є також перехід до переважно інтенсивних методів господарювання дія закону планомірного розвитку капіталістичної економіки державне та недержавне регулювання економіки, розвиток акціонерної власності впровадження новітніх форм і методів організації виробництва тощо. З-поміж протидіючих факторів виділяють її, що зумовлюють уповільнення органічної будови капіталу зростання вартості товару робоча сила, зменшення матеріало-, енерго-, капіталомісткості виробництва, здешевлення елементів постійного капіталу, перехід до інтенсивних методів господарювання тощо. Так, якщо співвідношення вартості постійною капіталу до змінного (суми заробітної плати) на одне робоче місце в обробній промисловості США в 1950 становило 2,85:1 (4156с і 1456v), у 1983 – 4,08:1 (39150с і 9470v), то в середині 90-х – 2,8:1 (70000с і 25000v). У процесі зростання технічної (а отже, значною мірою й вартісної) будови капіталу збільшується синергічний ефект, нова продуктивна сила від взаємодії особистих і речових факторів виробництва, дія якої зумовлює зростання додаткової вартості. В обґрунтуванні сутності закону Маркс не врахував цього ефекту, через який навіть та зростанням органічної будови капіталу не відбувається зниження норми прибутку або відбувається не в такій пропорції. Тому середня норма прибутку в обробній промисловості США в 1951-55 становила 11,1%, а в 1981-85 – 13,8%. Посиленням синергічного ефекту можна пояснити й тезу Маркса, що зростання суспільної продуктивної сили праці є іншим вираженням зростання органічної будови капіталу. Але таке зростання суспільної продуктивності праці впливає на зростання вартості сукупного суспільного продукту в т. ч. національного доходу. Дія закону наштовхується на протидію економічних законів зростання продуктивності праці, виробництва додаткової вартості, планомірного розвитку, пропорційного розвитку та ін. Внаслідок цього та названих вище протидіючих факторів закону у повоєнний період значною мірою втратив свою силу і може розглядатися лише як тенденція (а не закон-тенденція, тим паче – закон), що може діяти лише в окремих періодах часу. Внутрішні суперечності цього закону, за Марксом, - суперечність між методами зростання додаткової вартості (в найузагальненішому вигляді воно означає безмежний розвиток суспільних продуктивних сил) і обмеженою метою капіталістичного виробництва, між зростанням продуктивної сили праці та низьким платоспроможним попитом населення, між умовами виробництва додаткової вартості й умовами й реалізації тощо. Зростання норми прибутку в США та інших розвинутих країнах після Другої світової війни свідчить про істотну модифікацію внутрішніх суперечностей закону, зокрема певну модифікацію головної мети капіталістичного суспільства (поряд з виробництвом додаткової вартості однієї з пріоритетних (але опосередкованих) цілей стає всебічний розвиток людини, людини-працівника та певною мірою людини-власника), підвищення платоспроможного попиту населення (переважної більшості) та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.