Закон зростання екологічних витрат суспільства

Закон зростання екологічних витрат суспільства – економічний закон, згідно з яким суспільне необхідні витрати сфери матеріального та нематеріального виробництва на охорону, використання та відтворення природних ресурсів зростають у часі та просторі. Відкритий українським ученим С. Мочерним. Відображає об'єктивні причинно-наслідкові взаємозв'язки між рівнем інтенсивності використання природних ресурсів на певній території (акваторії), рівнем забруднення довкілля (повітря, води, земель тощо) або інших форм його деградації та необхідністю відповідних компенсаційних витрат на відтворення чи пошук замінників використаних природних ресурсів і відтворення належних умов довкілля.

Дія закону зростання екологічних витрат суспільства зумовлена тим, що кожне матеріальне виробництво невиробнича сфера життєдіяльності людини не можуть функціонувати без використання обмежених на сучасному етапі природних ресурсів і без забруднення довкілля чи іншого руйнівного впливу на нього. Тому з розширенням масштабів експлуатації природних ресурсів і посиленням деструктивних змін довкілля виникає необхідність пропорційного, наростаючого витрачання коштів і матеріальних засобів на екологічні цілі. Ігнорування цієї вимоги призводить до погіршення якості довкілля, виснаження природних ресурсів, до зростаючих екологічних витрат, а в кінцевому підсумку – до соціально-економічного зубожіння. І навпаки, свідоме використання закону зростання екологічних витрат суспільства у суспільній практиці на планетарному, державному, регіональному та локальному рівнях дає можливість підтримувати належний баланс між екологічною та економічною системами, забезпечити пом'якшення негативного впливу закону зростання екологічних витрат суспільства внаслідок оптимізації взаємодії суспільства й природи, що потребує узгодження дій у планетарному масштабі з відповідною заміною традиційного економічного критерію оцінки результатів матеріального і нематеріального виробництва та невиробничої сфери на інтегральний критерій еколого-економічної ефективності. В історичному аспекті даний закон діє з початку матеріального виробництва особливо відчутно – з другої половини XX ст. З усвідомленням причинно-наслідкових взаємозв'язків економіки та екології й підвищенням екологічної культури виробництва та невиробничої сфери на регіональному і світовому рівнях екологічні витрати суспільства можуть стабілізувати й набути тенденції до зниження. У віддаленому майбутньому цей закон може формулюватися як закон динаміки екологічних витрат суспільства.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.