Закон нерівномірності економічного розвитку

Закон нерівномірності економічного розвитку – специфічний економічний закон капіталістичного способу виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між загальним поступальним розвитком підприємств, галузей, сфер економіки, країн та регіонів світового господарства, з одного боку, і нерівномірним прогресом окремих елементів системи продуктивних сил та виробничих відносин (або відносин економічної власності) у межах окремих галузей, сфер економіки окремих країн, а також у масштабах світового господарства, його окремих регіонів і країн – з іншого. Загальний поступальний прогрес різних ланок національної та світової економіки зумовлений дією закону зростання потреб окремої людини, трудового колективу, соціальних верств, класів і націй, законами та суперечностями розвитку продуктивних сил.

Нерівномірність прогресу окремих елементів системи продуктивних сил та відносин економічної власності в різних складових частинах національного та світового господарства спричинена неоднаковим розміщенням природних ресурсів на планеті, різними кліматичними умовами, біологічною природою людей, класів і націй (їх менталітетом), науковими відкриттями й відповідними революційними зрушеннями в структурі технологічного способу виробництва, боротьбою між окремими верствами, класами, економічною політикою держави та іншими факторами. Найпростіша форма дії цього закону – нерівномірність і стрибкоподібність розвитку окремих підприємств та галузей економіки, виражається у формі стрибкоподібного розвитку окремих монополістичних об'єднань всередині галузі, країни, а транснаціональних корпорацій – у межах світового господарства та його регіонів. Наприкінці 80-х XX ст. у світі налічувалося до 600 ТНК з оборотом понад 1 млрд. дол. Оборот окремих з них перевищує 100 млрд. дол., а за економічною могутністю вони перевершують потенціал деяких країн. Так, 50 наймогутніших ТНК здійснюють оборот, який за обсягами перевищує ВНП більш як 100 країн світу. Ці ТНК контролюють понад третину промислового виробництва, більше половини зовнішньої торгівлі, до 75% патентів на нову техніку й технологію. Відправною точкою перевороту в технологічному способі виробництва були засоби праці, а сама промислова революція почалася з машини-знаряддя (робочої машини) у текстильній промисловості. Винайдення такої машини, з одного боку, розв'язало суперечність між технікою і людиною, з іншого – поява робочої машини увійшла у технічну суперечність з двигуном, що тоді існував, і зумовила революцію у паровій машині. Ці суперечності водночас наповню валися специфічними соціальними формами, боротьбою класів, що зумовлювало нерівномірний розвиток одних галузей і відставання інших. Згодом переворот у технологічному способі виробництва, що здійснюється в одній із сфер промисловості, призводить до перевороту в інших сферах. Ця своєрідна, але нерівномірна ланцюгова реакція в розвитку продуктивних сил здійснюється внаслідок існуючої системи суспільного поділу праці, тісного зв'язку між різними галузями промисловості, кількісних та якісних пропорцій у їх розвитку й зумовлює особливості дії закону нерівномірності економічного розвитку.

Останніми десятиріччями серед найпростіших форм закону нерівномірності економічного розвитку найбільш помітним є нерівномірний розвиток монополістичних (в т.ч. олігополістичних) об'єднань усередині країни і ТНК у межах світового господарства та його окремих регіонів. Оскільки на частку приблизно 2 тис. таких об’єднань припадає 75% світового капіталістичного виробництва, 500 із них контролюють 80% усіх капіталовкладень за кордоном, нерівномірність розвитку ТНК поширюється на регіони світового господарства. Так, масовий відплив портфельних інвестицій ТНК під час фінансової кризи 1998 спричинив значне ослаблення могутності деяких країн світу, зокрема Росії. Із закінченням процесу формування капіталізму, із за вершенням територіального поділу світу відбувається нерівномірний розвиток окремих країн і регіонів. Одна зі специфічних рис дії закону нерівномірності економічного розвитку – боротьба за зовнішні ринки збуту, джерела сировини, сфери вкладання капіталу тощо – важливий фактор посилення нерівномірності розвитку окремих країн, регіонів світового господарства, зокрема групи найрозвинутіших держав світу та слаборозвинутих країн. Специфічний характер дії цього закону в останні десятиріччя виявляється в нерівномірності освоєння передових досягнень науки і техніки, розгортання НТР у різних країнах. Важливу роль у цьому процесі відіграє розгортання інформаційної революції, створення інформаційної технології (найновіших супер- та мінікомп'ютерів, засобів зв'язку тощо). Посилення інтернаціоналізації продуктивних сил, у т.ч. науки, створює можливість стрімкого злету для окремих держав за рахунок використання винаходів, патентів, ліцензій (наприклад, Японії, що стала другою країною світу за рівнем економічного потенціалу). Помітну роль у цьому процесі відіграє ступінь консолідації народу, його дух, енергійність нації, розвиток освіти, кваліфікації, виховання молоді тощо. Дія закону нерівномірності економічного розвитку значною мірою залежить від особливостей розвитку та дії у країні закону адекватності виробничих відносин (економічної власності) рівню і характеру продуктивних сил, зокрема оптимального поєднання різних форм власності. Важливо також забезпечити чітку роботу господарського механізму, зокрема оптимальне співвідношення ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням, здійснювати науково обґрунтовану економічну політику тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.