Закон Енгеля

Закон Енгеля – закон, який відображає тісний взаємозв'язок між рівнем доходів і структурою витрат сім'ї, а також обернено пропорційну залежність між часткою витраченого національного доходу на споживання та рівнем добробуту населення. Відповідно до Закону Енгеля, із зростанням доходів сім'ї питома вага витрат на харчування знижується, частка витрат на придбання одягу, оплату житла та комунальних послуг змінюється не суттєво, а питома вага витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб помітно зростає. Вперше цю залежність дослідив німецький статистик XIX ст. Енгель, вона набула статусу закону Енгеля.

Зовнішні взаємозв'язки, на думку Енгеля, діють як закон природи, якому влада не може протидіяти Водночас німецький учений А. Швабе відзначав обмеженість окремих положень закону Енгеля, зокрема те, що від доходів залежить тенденція змін витрат на житло. Відомий російський економіст С. Струмілін. обґрунтував висновок про тіснішу залежність витрат на харчування з розміром сім'ї та віком її членів. Аналіз структури споживання в різних країнах світу дає підставу зробити висновок, що рівень і тенденції соціально-економічного розвитку країни суттєво впливають на структуру витрат сімейних бюджетів. Структура споживання громадян України і до загострення економічної кризи характеризувалася досить високою питомою вагою витрат на харчування. Наростання кризових явищ, спад виробництва, інфляційні процеси, зниження реальної заробітної плати спричинили зростання цих витрат у структурі використання грошових доходів. Досвід розвинутих країн світу засвідчує, що із зростанням доходу сімей попит на товари і послуги низької якості зменшується, а на високоякісні зростає. За даними американських економістів, вз збільшенням доходів домогосподарств на 1% наприкінці 80-х XX ст. попит на продукти харчування зріс на 0,77%, одяг – на 0,82%, житло – на 0,89%, транспортні послуги – на 1,1%, послуги медицини – на 1,9%, предмети розкошів – на 3,6%. Частка витрат на продукти харчування американських сімей у 1909-85 зменшилася на 35%, житло – на 5%, одяг та взуття – на 47%. Дію закону Енгеля також можна проілюструвати графічно. Існує загальна закономірність, що характеризує співвідношення доходів і попиту, її сутність полягає в тому, що підвищення доходів зумовлює зростання попиту, і навпаки. Єдиної, універсальної, властивої всім товарним ринкам кривої попиту не існує, її форма, а також значення коефіцієнтів еластичності обумовлюється товарним асортиментом, який можна поділити на три основні види: продовольчі товари; промислові товари, окрім товарів престижного споживання; високоякісні товари і послуги тривалого користування. Збільшення доходів споживачів на початкових етапах зумовлює порівняно більш стрімке підвищення попиту на продовольчі товари. Згодом, із зростанням доходів темпи зростання попиту знижуються. Подальше підвищення доходів вже не так відчутно впливає на розширення попиту на цю групу товарів. Закономірності, встановлені Енгелем, враховуються на мікро- і макрорівнях: при розробці державної політики регулювання доходів і витрат населення; вивченні залежності між попитом, цінами і доходами; визначенні стратегії поведінки фірми на ринку певних товарних груп, плануванні нею обсягів виробництва, асортименту продукції, обсягів продаж, вивченні поведінки споживачів, дослідженні розподілу їх доходів, прогнозуванні попиту населення.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.