Закон Кейнса

Закон Кейнса – сформульований англійським економістом Дж. Кейнсом закон, згідно з яким люди схильні, як правило, збільшувати споживання із зростанням доходів, але не настільки, як зростає дохід. Щодо категоріальної сутності закону, закон Кейнса відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між зростанням доходів, з одного боку, і зростанням схильності до заощаджень та одночасним зниженням схильності до споживання – з іншого. Схильність до заощаджень за зростання доходів населення зумовлена тим, що зростаюча частина таких доходів витрачається на придбання товарів тривалого користування, для чого необхідні заощадження, намаганням відкласти на "чорний день" та ін. Водночас зменшується питома вага витрат населення на продукти харчування.

У колишньому СРСР, наприклад, на харчування наприкінці 80-х витрачалася приблизно третина сімейного бюджету, наприкінці 90-х в Україні – до 90% його. На макроекономічному рівні формою вияву закону Кейнса є зниження частки особистого споживання в ефективному попиті за зростання доходу. З метою пожвавлення й динамічності інвестиційних процесів фінансово-кредитна система країни повинна бути спрямована на використання зростаючих заощаджень. Зубожіння населення України в 90-х XX ст. або унеможливлювало дію закону Кейнса, або він діяв незначною мірою.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.