Закон граничної корисності

Закон граничної корисності – закон, який визначає характер динаміки (зміни) граничної корисності в часі. В економічній літературі не існує єдиного трактування питання характеру зміни величини граничної корисності. Одні вчені вважають що гранична корисність – це корисність останньої одиниці продукту певного виду (маржинальна корисність). Інші дотримуються думки, що гранична корисність – це корисність додаткової одиниці продукту певного виду порівняно з витратами на її виготовлення чи з іншим параметром, зокрема з вартісним обсягом (диференціальна корисність). Така корисність характеризує ступінь еластичності загальної корисності від інших факторів економічної системи (витрат виробництва, вартісних обсягів продукції ринкових цін тощо). Більшість сучасних економістів стверджує, що маржинальна корисність має тенденцію до зниження (т. зв. закон спадної граничної корисності) сутність якого полягає в тому, що кожна додаткова одиниця продукту певного виду приносить споживачу все менше задоволення а тому її гранична корисність знижується спричиняючи відповідне зниження рівня ринкових цін на продукцію. Такий рівень цін відповідає величині корисності останнього продукту з певного ряду продуктів.

Вважається, що маржинальна корисність є основною детермінантою формування ринкових цін, а інші фактори (некорисного порядку) лише впливають на зміну графіка (рівня) ринкової ціни. У марксистській економічній літературі закон граничної корисності піддається сумніву, вважається що гранична корисність може мати і тенденцію до зростання. Ця суперечливість у висновках щодо характеру кількісної динаміки маржинальної корисності об'єктивно обумовлена фактом реальної можливості двох названих тенденцій її зміни. В короткотерміновому ринковому періоді маржинальна корисність має тенденцію до зниження в довготерміновому – до зростання оскільки кожна додаткова одиниця продукції внаслідок якісного технологічного технічного вдосконалення економічної системи (виявляється тільки в довготерміновому ринковому періоді) може давати більший економічний ефект (й корисність зростатиме). Інший характер кількісної динаміки має диференціальна корисність (різновид граничної корисності), що кількісно змінюється залежно від характеру й типу економічного розвитку. В екстенсивній економічній системі вона змінюється незначною мірою, більш-менш стабільна і практично не відрізняється від загальної корисності (в її значенні абсолютної корисності певного товару). В інтенсивній економічній системі диференціальна корисність, на відміну від маржинальної має тенденцію до зростання, оскільки за інтенсифікації виробництва кожна нова одиниця продукції може (і повинна) більше впливати на результативність функціонування економічної системи, тобто мати більшу корисність. Диференціальна корисність у такій економічній системі значно відхиляється від загальної корисності як певної середньої величини. У детенсивній економічній системі диференціальна корисність знижується і відхиляється від середньої (загальної) корисності у протилежний, ніж в інтенсивних економічних умовах, бік. Кожна додаткова одиниця продукції внаслідок деградації економічної системи все менше впливає на результативність її функціонування, тобто її корисність знижується. Для з’ясування особливостей кількісної динаміки граничної корисності, її слід аналізувати не у функціональному, а в динамічному аспекті не в коротерміновому, а в довготерміновому або навіть у гіпердовготерміновому ринковому періоді. Функціональний підхід до аналізу економічних систем унеможливлює виявлення трьох різних тенденцій кількісної диференціальної зміни граничної корисності. Звідси й переконання більшості західних економістів, що гранична корисність має лише одну тенденцію її кількісної зміни – до зниження, яку відображає закон спадної корисності.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.