Закон пропорційності

Закон пропорційності – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між прогресом продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу пращ та об'єктивною необхідністю пропорційного розвитку економіки. Так, виробництво хліба повинно узгоджуватися з потребою в ньому, видатки з державного бюджету – з його доходами тощо. Необхідність пропорційності виникає водночас з появою виробництва щоб виробити певну масу певної продукції, необхідна певна кількість відповідних засобів виробництва.

З розвитком економіки роль пропорційності зростає, оскільки зростає (з поглибленням поділу праці) диференційованість економіки і залежність між її ланками, процесами, територіями тощо. Порушення пропорційності гальмує розвиток економіки, призводить до значних матеріальних втрат, загострює суперечності в суспільстві. Закон пропорційності передбачає не лише необхідність, а й можливість його реалізації. Рівень пропорційності, відповідний рівню розвитку економіки цілком досяжний за натурального господарства. Дрібне товарне господарство докапіталістичних формацій не створювало таких мас продукції, які б помітно порушили суспільну рівновагу. У машинній капіталістичній товарній економіці виробництво швидко розширюється, активізується обмін товарами, поглиблюється поділ праці. Роль узгодженості в розвитку економіки зростає. У капіталістичній ринковій економіці об'єктивна необхідність пропорційного розвитку пробивається через анархію, кризи. Закон пропорційності у ній діє. На монополістичному ступені капіталізму простір для дії закону пропорційності розширюється. Контролюючи виробництво, ринки сировини і збуту продукції, ринки робочої сили та капіталу, монополії вносять б економіку організуючий елемент. Певною мірою підривається стихійний ринок, а отже, й анархія в економіці, розширюється сфера діяльності закону пропорційності. За державно-монополістичного капіталізму та в перехідних формах суспільства закон пропорційності реалізується повніше. Закон пропорційності з іншими законами, зокрема із законом продуктивних сил і законами природи дає підстави розглядати пропорційність економіки як закономірність. З розвитком й удосконаленням суспільного регулювання економіки пропорційність стає постійною, планомірною, закон пропорційності модифікується в закон планомірності, що бере початок з державно-монополістичного регулювання економіки і завершується у посткапіталістичних суспільствах. Розвиток пропорційності від відносної через диспропорційність до планомірності підтверджена світовим досвідом. Регулювання ринкових процесів помітно послаблює циклічне зниження виробництва, а застосування методів планомірної організації економіки підвищує і темпи її розвитку, й ефективність. Криза економіки України у 90-х XX ст. спричинена значною мірою ігноруванням вимог закону пропорційності.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.