Закон загальної раціоналізації

Закон загальної раціоналізації – особливий економічний закон (діє у декількох суспільно-економічних формаціях), який виражає сталі й суттєві зв'язки між процесом еволюції деяких економічних та соціальних систем на певному етапі їх розвитку, з одного боку, і посиленням бюрократизації суспільного життя – з іншого. Згідно з цим законом, соціалізм призводить до розширення бюрократизації економічного життя, внаслідок чого перестає бути соціалізмом, і на зміну капіталізму приходить тотальна бюрократія.

Закон загальної раціоналізації сформулював німецький економіст і соціолог М. Вебер. Методологічна основа закону – теза. Вебера про бюрократизацію політичного та суспільного життя, яку він протиставляв. Ідеї К. Маркса про відчуження робітників від засобів виробництва. Розвиток бюрократії надає діям індивідів рутинного характеру, позбавляє їх індивідуальності, а відчуження стає загальним явищем. Капіталізм того часу Вебер вважав раціональною формою суспільства. Згідно з його ідеєю економічної раціональності, виявом якої є раціональне право й управління (а носієм управління – раціональна бюрократія), раціональний грошовий обіг досягається граничною економічною ефективністю, яка пронизує всі сфери людських відносин, культури. Висока раціональність системи нав'язує індивідам і організаціям примусові норми діяльності, які для багатьох є втратою особистої свободи. Така свобода доступна лише багатим, решті загрожує знеособлення й рутинність. По-справжньому культурних людей, на думку Вебера, стає все менше, зростає кількість спеціалістів та фанатів організації. Розвиток процесів раціоналізації неминуче призводить до посилення бюрократизації. Оскільки соціалізм учений розглядав як раціональнішу організацію, то він водночас означав і посилення тотального бюрократизму. Бюрократична організація характеризується, за Вебером, ефективністю, суворою ієрархізацією влади, формально зафіксованою системою правил і безособистісністю адміністративної діяльності. У свою чергу, ефективність досягається завдяки чіткому розподілу обов'язків між членами організації, суворій ієрархії, що дає можливість вищій посадовій особі контролювати діяльність нижчої. Свідченням дії закону загальної раціоналізації було значне зростання бюрократичного апарату в Україні в умовах глибокої й затяжної економічної кризи в 90-х XX ст., кризи науки, освіти, культури тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.