Закон Парето

Закон Парето – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між величиною доходу і кількістю осіб, що отримують його, за яких (зв'язків) розподіл доходів вище певної величини зберігає значну стабільність. Обґрунтований італійським економістом-соціологом В. Парето на підставі вивчення статистичних даних розвитку народного господарства в різні періоди. Він вважав, що такий розподіл зумовлений не соціальними умовами, а природними здібностями людей, що не відповідає реаліям дійсності. У вигляді рівняння закон Парето записують таким чином: lgN=lgA-m*lgX, де N – кількість осіб, дохід яких дорівнює або вищий за X, A і m — параметри рівняння.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.