Соціальні закони

Соціальні закони – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між елементами системи суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, політичних та ін.). Розрізняють три основні типи соціальних законів: 1) всезагальні, 2) загальні, 3) специфічні, або стадійні.

До першого належать закони, що діють в усіх суспільно-економічних формаціях і охоплюють усі елементи (підсистеми) суспільних відносин – закон визначальної ролі суспільного способу виробництва (єдності продуктивних сил і економічних відносин) в розвитку суспільства, закон прискореного розвитку людської цивілізації та ін. Другий тип – закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях і охоплюють не всі підсистеми суспільних відносин (наприклад, закон послаблення позаекономічного примусу до праці). Третій тип – соціальні закони, що діють у межах однієї суспільно-економічної формації або на одній з її стадій (закони монополізації, одержавлення та ін.). Соціальні закони мають різні форми свого вияву та реалізації. Соціальні закони також виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між народами, націями, класами, соціальними верствами і групами, між суспільством, з одного боку, трудовим колективом, сім'єю, особистістю – з іншого, які (зв'язки) формуються і розвиваються в різних сферах діяльності, насамперед у сфері матеріального виробництва.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.