Закон спадної віддачі

Закон спадної віддачі – один із законів ринкової економіки який полягає в тому, що з певного моменту послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу наприклад праці до незмінного фіксованого ресурсу (капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, якщо кількість робітників що обслуговують устаткування, збільшуватиметься, зростання обсягів виробництва не відбуватиметься в міру того, як більша кількість працівників залучатиметься до виробництва. Вирощуючи, наприклад пшеницю, фермер з 1 га без культивації ґрунту отримує 30 ц зерна. Перший обробіток ґрунту дасть змогу підняти урожай до 40 ц з 1 га, другий – до 45, третій – до 48, четвертий – до 50. Подальший обробіток забезпечить незначну, навіть нульову віддачу, отже, внесок у продуктивність землі знизиться.

Закон спадної віддачі діє за умови, що кожний додатковий робітник на підприємстві має однаковий рівень освіти, кваліфікації, трудових навичок розумові здібності тощо. Таким чином, за оптимальної кількості зайнятих на підприємстві кожний додатковий працівник робить менший внесок у загальний обсяг виробництва порівняно зі своїм попередником. Щодо продуктивності праці дія закону спадної віддачі виявляється втому, що середня продуктивність зростатиме, поки величина продукту, доданого додатковим робітником до загального обсягу виробництва, перевищує величину «середнього продукту» або середню продуктивність раніше зайнятих працівників. Таким чином, при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці спостерігаються стадії її зростання, зниження й від'ємного значення граничної продуктивності. Закон спадної віддачі діє циклічно в окремих історичних умовах і суперечить дії законів економії часу, зростання продуктивності праці та іншим, що ускладнює механізм його розвитку та функціонування.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.