Закон Вальраса

Закон Вальраса – сформульований французьким економістом Л. Вальрасом закон, згідно з яким сукупна сума попиту в економіці дорівнює сукупній сумі пропозиції. Однією з теоретичних основ цього закону є положення про те, що для кожного індивіда його дохід переважно дорівнює його витратам (разом з позиками та заощадженнями). Закон Вальраса певною мірою подібний до закону Сея, згідно з яким пропозиція (продаж товаровиробником товару або послуги й отримання певної суми виручки) породжує свій власний попит (за виручені гроші продавець купує інші товари або послуги).

Проте при обґрунтуванні закону Сей не брав до уваги грошей і цінних паперів, тобто ситуації, коли продавець товарів і послуг нічого не купує, а накопичує гроші. Внаслідок цього в економіці виникає недостатньо ефективний попит, що за продовження виробництва в попередніх обсягах призводить до кризи надвиробництва. У законі Вальраса до уваги беруться обидва специфічні товари – і гроші, й цінні папери. Водночас попит і пропозиція повинні збігатися на всіх ринках. Якщо за заданої системи цін попит і пропозиція не збіглися на одному ринку, то внаслідок бюджетних обмежень суб'єктів господарської діяльності. Таке незбігання відбудеться і на останньому ринку. Із закону Вальраса випливає висновок про необхідність існування мінімум двох ринків і про існування абсолютної конкурентної рівноваги в теорії загальної рівноваги (за економічної статики).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.