Інвестиційні витрати

Інвестиційні витрати – капіталовкладення фірм, компаній. До інвестиційних витрат належать: 1) остаточні закупівлі підприємцями машин, устаткування і верстатів для виробничого використання, 2) все будівництво, 3) зміна запасів. Західні економісти відносять до інвестиційних витрат будівництво нових фабрик, складів, елеваторів тощо, а також житла. На їхню думку, багатоквартирні житлові будинки є інвестиційними товарами, бо приносять доходи, як і винайняті будинки. Не винайняті будинки також вважають інвестиційними витратами, оскільки вони можуть бути винайняті й приносити дохід. Зміни запасів зараховують до інвестиційних витрат тому, що збільшення запасів є неспожитим продуктом.

Серед інвестиційних витрат компаній у розвинутих країнах світу значна питома вага витрат на розвиток науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Так, американська компанія «Дженерал Моторз» у 1992 на такі цілі витратила понад 6 млрд. дол, 100 найбільших корпорацій США витратили на розвиток науки у 1990 56,4 млрд. дол., що в розрахунку на одного зайнятого становило 11,4 тис. дол., тоді як у 1987 – 7630 дол. Витрати на інноваційну діяльність у розрахунку на одного науково-технічного працівника в 1993 у Франції та Німеччині становили приблизно 140 дол., у Японії – 124 дол., у США – 118 дол., а в Україні – приблизно 8 дол. Джерело інвестицій на оновлення основних фондів – амортизаційні відрахування. Питома вага таких відрахувань у валових інвестиціях в основний капітал у розвинутих країнах світу становить до 50%. В Україні у 90-ті XX ст. інвестиційні витрати скоротилися такою мірою, що не відбувається навіть просте відтворення основних фондів. Чисте нагромадження основного капіталу становило в 1990 6,4 % ВВП, а в 1995 – менш як 0,5%, що зумовлено істотним зниженням частки кредитних ресурсів. Ця частка в національній валюті становила в 1997 менш як 5%, тоді як в ефективно функціонуючій соціально-орієнтованій економіці – до 70% капіталовкладень. У 1993-94, а частково і в наступні роки до державного бюджету з підприємства надходило 25% амортизаційних відрахувань. У 1994 701 промислове підприємство (68% від кількості обстежених) не освоювало нових видів продукції. Наприкінці 90-х тільки 2,2% нових видів продукції машинобудування було виготовлено за новими ліцензіями, питома вага продукції, що виробляється вперше, значно знизилася. Якщо в 1996 було освоєно вперше 365 нових видів продукції машинобудування, то в 1997 – 329 таких видів. Внаслідок цього частка конкурентоспроможної продукції становила в машинобудуванні 1,9%, у промисловості – приблизно 0,5%. Ситуація у цій сфері набуває дедалі загрозливішого характеру, оскільки в середині 90-хз України емігрувало майже 95,4 тис. фахівців, серед них – 50 тис. дипломованих, тих, що займалися інноваційною діяльністю.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.