Екологічний захист
Екологічний захист – комплекс заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки особи, трудового колективу й суспільства. Оскільки людина є біосоціальною. Істотою й її відтворення передбачає збереження й підтримання індивіда як біологічного явища, а природа – першооснова фізичного, психологічного та емоційного здоров'я (особистості, колективу і суспільства), екологічний захист передбачає також забезпечення придатного для нормальної життєдіяльності довкілля і природних ресурсів, природної основи для стабільного розвитку сучасного і майбутніх поколінь. Екологічний захист здійснює передусім держава – різні гілки державної влади та спеціалізовані державні установи за допомогою адміністративне економічних та правових важелів. Так, у країнах ОЕСР використовують понад 150 різних економічних важелів у цій сфері, в т. ч. більш як 80 видів штрафів, понад 40 різних субсидій.
Економічні важелі екологічного захисту надання державою субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення навколишнього середовища, надання виплат за збереження і поліпшення екологічних результатів, пільгове та дискримінуюче оподаткування, кредитування і ціноутворення, запровадження екологічного страхування та ін.
Адміністративні важелі екологічного захисту надання державними органами дозволу на здійснення виробничої діяльності, обов'язкове проведення незалежної екологічної, санітарної та епідеміологічної експертизи усіх проектів будівництва, реконструкції існуючих підприємств, забезпечення всебічною та достовірною інформацією усіх громадян та суб'єктів господарської діяльності про стан довкілля.
Правові важелі екологічного захисту прийняття та постійне удосконалення чинного законодавства. До екологічного захисту повинні залучатися громадські організації, політичні партії. Особливу увагу для забезпечення екологічного захисту необхідно надавати адміністративне економічним методам стимулювання виробництва екологічно чистих автомобілів, теплових електростанцій та ін.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.