Відрахування від прибутку

Відрахування від прибутку – обов'язкові платежі всіх підприємств (незалежно від форми власності й господарювання) з валового прибутку. До них належать сплата податків до державного бюджету і бюджетів місцевих органів управління та самоврядування, відрахування на соціальне страхування, виплата відсотків за банківський кредит, сплата штрафів тощо іншим суб'єктам підприємницької діяльності за заподіяні збитки, невиконані зобов'язання та ін. Після сплати відрахувань від прибутку у підприємства залишається чистий прибуток, що використовується згідно з його статутом переважно для утворення фонду матеріального заохочення, фонду соціального розвитку колективу та фонду розвитку виробництва. За командно-адміністративної системи господарювання відрахування від прибутку базувалися на пріоритеті загальнодержавних (нерідко фактично відомчих) інтересів і були спрямовані на забезпечення максимальної централізації створюваного підприємствами додаткового продукту. Значна частина централізованого продукту поверталася на підприємства у вигляді дотацій і капітальних вкладень, але переважно без урахування результатів господарської діяльності. Таким чином, у широких масштабах відбувався процес перерозподілу через бюджет і фонди відомств значної частини доходів.

Можливості здійснення розширеного відтворення значною мірою обумовлювалися не результатами господарювання на підприємствах, а встановлюваними для них з центру нормативами фінансування. Навіть умови для забезпечення простого відтворення нерідко визначилися вищестоящими органами управління, оскільки централізувалася також значна частина фонду амортизації. Такий механізм відрахувань від прибутку не стимулював колективи підприємств і не спонукав адміністративно-управлінський персонал до ефективного використання наявного виробничого потенціалу, оскільки майже весь надлишок доходів над середнім їх рівнем, який отримували підприємства, що працювали краще, підлягав централізації, а підприємства, що отримували доходи, нижчі від середнього рівня, підтримувалися за рахунок виплат з централізованих фондів, фактично фінансувалися за рахунок перших.

Перехід до соціально орієнтованої ринкової системи вимагає розробки і впровадження у практику господарювання принципово нових підходів до взаємовідносин підприємств і держави у сфері фінансів і, зокрема, удосконалення відрахувань від прибутку. Необхідно передусім забезпечити відокремлення фінансів держави від фінансів підприємств, в т.ч. і державних. Держава не повинна нести відповідальності за їх фінансовий стан. А це передбачає зменшення частки централізованого нею продукту. Фінансові можливості для забезпечення розвитку підприємств повинні перебувати у прямій залежності від результатів їх господарювання.

Впродовж 1992-96 в Україні не відбулося суттєвих позитивних зрушень у сфері фінансів, яких об’єктивно потребує нова система господарювання. Відрахування від прибутку по-перше, були нестабільними, по-друге, – надзвичайно високими. Податкова політика спрямовувалася не на стимулювання розвитку виробництва, а на поповнення бюджету, який використовувався вкрай неефективно. Виникла парадоксальна за своєю суттю ситуація при проголошеному курсі на ринкові перетворення, на роздержавлення економіки частка централізованої частини продукту неухильно зростала, що свідчить про посилення процесу одержавлення економіки навіть за умови, що паралельно відбуваються процеси формування підприємств недержавного сектора економіки. Через інфляцію в економіці, а також через відсутність належного механізму регулювання відносин між підприємствами сфери матеріального виробництва і банківськими структурами в цей період також спостерігалася тенденція до підвищення частки прибутку, який отримують банки як плату за кредит. Внаслідок цього на підприємствах різко знизилась інвестиційна активність, прискорився процес старіння основних виробничих фондів, почали занепадати об'єкти соціально-культурного призначення, суттєво знизилася роль фондів матеріального стимулювання у створенні дієвих мотивів до високопродуктивної праці. Висока і нестабільна частка відрахувань від прибутку та інші несприятливі фактори перешкоджали широкому залученню в економіку іноземних інвестицій. Інвестиційна привабливість України для іноземних інвесторів у ці роки, за оцінками вітчизняних і зарубіжних економістів, була низькою. Відрахування від прибутку, як і інші види податкових платежів, мають надзвичайно важливе значення для створення, підтримання й удосконалення такої системи господарювання, за якої загальносуспільні (державні) інтереси органічно поєднувалися б з інтересами трудових колективів і окремих працівників. Оптимальним є варіант узгодження, гармонізації основних видів інтересів, а не гіпертрофія одних за рахунок інших.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.