Умови і чинники якості управлінського рішення

В умовах сталого розвитку управління особливого значення набуває системи удосконалення механізму розроблення та прийняття управлінського рішення як складової частини управлінського процесу. Аналіз існуючого сьогодні характеру, структури, форм, засобів та чинників прийняття управлінських рішень може реально показати цілі суб’єктів суспільної взаємодії, їх намагання до змін, систему зв’язків, що забезпечують визначеність та послідовність управлінського рішення.

Питання підвищення якості та ефективності управлінських рішень на усіх ланках його процесу прийняття та реалізації набуває особливої актуальності. Важливість управлінського рішення та й самої функції прийняття у процесі управління зумовлена тим, що його ухвалення, по-перше, чітко простежується як умова виконання усіх інших функцій; по-друге, є безпосереднім продуктом діяльності керівників усіх рівнів управління; по-третє, є одним із важливих засобів формування соціальних інтересів; по-четверте, виступає однією з форм реалізації соціальних інтересів. Якість управлінського рішення є однією із найбільш важливих складових і складних процесів управлінської діяльності, в якому від кожного керівника в системі державного управління вимагається компетентність, висока оперативність, знання та навики використання методів і технологій управління.

Прийняття рішень – це наука і мистецтво, яке залежить від того хто його приймає і на якому етапі це відбувається. Кожне рішення націлене на якусь проблему , а правильне та вчасно прийняте рішення – це те, що максимально відповідає цілі організації. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може призвести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильно сформульованих проблем.

Вибір управлінського рішення неоднозначний і багато в чому залежить від впливу різних чинників на цей процес. Умови і чинники, що впливають на якість управлінського рішення, – різноманітні, багатопланові, знаходяться в дуже складному взаємозв’язку, взаємозалежні. Через це їх неможливо однозначно класифікувати, а тим більше провести аналіз причинно-наслідкових зв’язків за принципом: «величина даного чинника – результат».

Безумовно, певні залежності між умовами і чинниками, з одного боку, і результатами, з іншого боку, є. Але треба мати на увазі важливу обставину: управлінське рішення прямо або частково пов’язане з діяльністю людей і організацій.

Можна виділити такі основні, суб'єктивні чинники, що впливають на процес прийняття управлінських рішень: освіта і професійний досвід, який буде ґрунтуватися на постійному пошуку нових можливостей, умінні залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси із різних джерел. Для кожного рівня працівників необхідно сформулювати чіткі вимоги до їхнього освітнього рівня та кваліфікації, що визначають право реального ухвалення рішень у відповідній сфері діяльності тому конкретні функції працівників повинні бути викладені у посадових інструкціях. Основою для розроблення посадових інструкцій працівників, які закріплюють їх обов'язки, права і відповідальність є Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. №336. Цей довідник є нормативним документом, обов'язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Посадова інструкція є елементом організаційної структури управління, за допомогою якої виписані повноваження, управління організацією функції, відповідальність під кожну посаду.

Психологічні особливості. Зарубіжні науковці Дж. Вілкокс, Е. Вілкокс, К. Коуен відзначають таке:

• більшість осіб, які приймають управлінські рішення, переоцінюють свої здібності та здатності в прогнозуванні бажаних результатів, і чим складніше ситуація, тим помітніше це виявляється;
• досить часто особи, які приймають управлінські рішення, вважають виниклі проблеми або такими, що становлять небезпеку, або такими, що створюють нові можливості для розвитку, що ґрунтується на переоцінці чи недооцінці наявної інформації;
• коли вибір з низки реальних можливостей уже здійснено, він стає домінуючим як переконання, що призводить до втрати інших суттєвих можливостей;
• вибірковість сприйняття призводить до того миттєвого упізнання керівниками будь-яких ознак, що підкріплюють їхні стереотипи, які вони організовують відповідно до своїх переконань, створюючи таким чином перешкоди для відкритої комунікації. І тому вони часто зупиняються на вже апробованому раніше рішенні, відмовляючись від аналізу інших альтернатив;
• для людей властиво у стані напруги, невпевненості або стомленості зосереджувати свою увагу на найменшому обсязі доступної інформації; у подібній ситуації особи, що ухвалюють рішення, автоматично реагують лише на один (нерідко випадковий і не найголовніший) елемент ситуації;
• на вибір керівника при ухваленні рішення так чи інакше впливає як ступінь опрацювання проблеми, її формулювання, так і стиль викладення, тобто комунікаційні чинники, під впливом яких робиться вибір;
• схильні до авторитаризму керівники здатні беззастережно вірити в традиційні цінності, замикатися в собі, не сприймати новаторства та інновацій, бачити світ повним погроз і швидко ухвалювати рішення, базуючись на мінімумі інформації;
• нарешті, індивідуальні психологічні характеристики можуть впливати на відбір даних, необхідних для ухвалення рішення: перш за все, сприймаються дані, які потенційно пов'язані з потребами; не враховуються ті, що не відповідають цінностям або віруванням; відбираються на основі особистих орієнтацій; помічаються лише ті, що ґрунтуються на попередньому досвідові; краще виявляються дані, які відповідають початку або кінцю події тощо.

Якщо розглядати управлінські рішення з позиції ефективності та дієвості, то можна зробити висновок, що проблема вдосконалення підготовки і прийняття управлінських рішень залишається однією з найактуальніших. Головними її особливостями є численність та неоднорідність управлінських циклів, ситуацій, суб’єктів та об’єктів управління, різноманітних зв’язків між ними, здебільшого неможливість однозначного визначення критеріїв їх ефективності, а також значна динаміка змін чинників у процесах розвитку.

До основних умов і чинників, які впливають на прийняття рішень, відносяться особисті оцінки керівника, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження, негативні наслідки тощо. Крім того, щоб бути якісним, рішення має бути ефективним незалежно від можливих помилок у визначенні вихідних даних і гнучким – передбачати зміну цілей і алгоритмів досягнення цілей. Інакше незначні за величиною відхилення вихідних даних, які можуть виникнути в будь-який момент і з різних причин, зроблять ефективне управлінське рішення неефективним. Тому першочерговим завданням е підготовка професійних менеджерів на всіх рівнях управління, обізнаних із сучасними технологіями менеджменту.

Джерело: Харчук С.А., Ткачук Т.В. «Умови і чинники якості управлінського рішення»