Економічний контроль

Економічний контроль – комплекс знань та заснована на них сукупність спостережень і перевірок контролюючими органами функціонування й розвитку економічної системи відповідно до вимог економічних законів, чинного законодавства, прийнятих управлінських рішень з метою їх виконання (а отже, усунення можливих негативних явищ) та забезпечення процесу планомірного суспільного відтворення, динамічного й ефективного розвитку її елементів в інтересах всього населення. Найважливішими економічними законами, вимоги яких повинні враховувати контролюючі органи, є закон планомірного розвитку економіки, закон пропорційного розвитку економіки, закон вартості, закон грошового обігу, закон єдності праці і власності та ін.

Щодо структури суспільного відтворення економічний контроль здійснюється за відтворенням сукупного суспільного продукту (або його сучасною формою – валовим внутрішнім продуктом), виробничих відносин та робочої сили, щодо структури сучасної економічної системи – за функціонуванням і розвитком продуктивних сил, техніко-економічних відносин (а в сукупності – за технологічним способом виробництва), відносин економічної власності та господарського механізму, щодо сфер суспільного відтворення – за сферою безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання.

Конкретними формами економічного контролю є:

• контроль за наявними ресурсами – трудовими, матеріальними, інвестиційними, валютними, енергетичними, інформаційними, природними, кредитними та ін. Так, до трудових ресурсів відносять кількість працездатного населення, в т.ч. у країні загалом, в окремих регіонах, областях зокрема, кількість безробітних в народному господарстві та в окремих регіонах, кількість зайнятих в окремих сферах (матеріального й нематеріального виробництва), галузях і регіонах, потреби підприємств різних форм власності в робочій силі за сферами, регіонами та ін. Матеріальними ресурсами є сировина, основні та допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, незавершене будівництво та ін. В Україні в 90-х XX ст. налічувалося до 60 тис об'єктів незавершеного будівництва. До інвестиційних ресурсів належать обсяг інвестицій, в т. ч. капіталовкладень в народне господарство, окремі сфери, галузі й регіони, джерела таких інвестицій (державні, колективні, приватні, іноземні), обсяги підрядних і будівельно-монтажних робіт в регіональному, галузевому та інших аспектах, витрати на капітальний ремонт основного капіталу з урахуванням його вікової структури, ступеня зношуваності тощо інформаційні ресурси – це передусім науково-технічна інформація у формі опису винаходів, книг, журналів тощо. Контроль за збереженням всіх видів ресурсів сприяє їх раціональному використанню, зростанню національного багатства країни й за справедливого розподілу цього багатства – підвищенню життєвого рівня населення,
• контроль за процесом виробництва, тобто ефективністю використання робочої сили, матеріальних, енергетичних, природних ресурсів тощо, контроль за обсягами валового виробництва, ВВП, валової доданої вартості, національного доходу, ступеня завантаження основних фондів та ін.,
• контроль за процесом ціноутворення – індексами цін у галузях народного господарства та промисловості в галузевому, регіональному аспектах з урахуванням цін на готову продукцію та куповані ресурси, індексами споживчих цін у народному господарстві загалом, в окремих сферах, галузях і регіонах зокрема з розмежуванням продовольчих, непродовольчих товарів, послуг, передусім товарів народного споживання, порівняно з цінами світового ринку, обсягами роздрібною товарообороту, товарних запасів, питомої ваги імпортованих товарів та ін.,
• контроль за розподілом і перерозподілом створеного національного доходу, зокрема фінансових ресурсів на мікро- та макрорівнях. На мікрорівні – за змінами структури собівартості продукції, рівнем прибутків та рентабельності, за змінами залишків грошових коштів на рахунках підприємств різних сфер, галузей, регіонів і типів власності, показниками поточної ліквідності підприємств, організацій та установ, обсягами заборгованості (кредиторської та дебіторської), оборотних коштів та ін., на макрорівні – за доходами, витратами й дефіцитами на рівні центрального (федерального), консолідованого бюджетів, за обсягами внутрішньої й зовнішньої заборгованості держави, масштабами пільг та недоїмок за податковими надходженнями до бюджету, величиною субсидій та дотацій різним галузям і регіонам із державного бюджету,
• контроль за сферою грошових відносин, зокрема такими її елементами, як показники грошової маси, швидкості обороту грошей, норм резервування, ввезення та вивезення іноземної валюти, п обсягів у руках населення, динаміки валютних резервів країни, оцінки паритетності національної валюти тощо,
• контроль за випуском цінних паперів – обсягом їх емісії та розміщенням, величиною отримуваної виручки від їх реалізації, обсягом придбаних іноземцями (нерезидентами) державних цінних паперів та ін.,
• контроль за рівнем доходів і життєвим рівнем – оцінка грошових доходів населення та їх структури, реальних грошових доходів населення, передусім заробітної плати в народному господарстві загалом, в окремих його сферах та регіонах, співвідношення між реальними доходами та прожитковим мінімумом, обсяг мінімального споживчого кошика, середній розмір пенси, показники рівня бідності, величини ВВП, національного доходу, реальних грошових доходів на душу населення, співвідношення доходів 10% найбагатшої та 10% найбіднішої частини населення (т. зв. децильний коефіцієнт) та ін.

У сфері міжнародних економічних відносин об’єктами економічного контролю є показники платіжного й торгового балансів, експорту та імпорту в галузевому, регіональному та інших аспектах тощо. Економічний контроль виокремився в економічну науку, яка має свій предмет і метод дослідження. Основні функції економічного контролю: пізнавальна (виявлення факторів, що негативно впливають на розвиток продуктивних сил, техніко-економічних відносин, економічної власності тощо, окремих елементів цих підсистем, використання методів інших наук, їх взаємозбагачення), практична (сприяє раціональному управлінню економікою, розробляючи конкретні методики ефективного використання ресурсів, виявлення факторів, які негативно впливають на розвиток економічної системи, їх доведення до відповідних органів та можливого регулювання цих органів). Найважливіші форми економічного контролю – попередній (здійснюється перед початком процесу господарської діяльності, на стадії розробки різноманітних планів з метою дотримання виробничих норм і нормативів тощо), поточний (здійснюється у процесі виробництва, розширеного відтворення для виявлення відхилень і швидкого реагування на необґрунтовані), завершальний (здійснюється після завершення виробничого процесу, передусім у вигляді ревізії).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.