Проблеми фінансового контролю в Україні

Фінансовий контроль відіграє важливу роль у здійсненні фінансової діяльності держави, у ході якої проходить формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів. У нашій країні ставлення до фінансового контролю впродовж останніх років відзначалося неоднозначним відношенням, особливо при виникненні складних проблем на шляху фінансово-економічних перетворень.

Прийняті закони вміщують норми, що регулюють контрольні повноваження окремих компетентних органів та регулюють окремі види контролю. А саме, правовою основою здійснення фінансового контролю в державі є Конституція України.

Сьогодні, в Україні відсутній рамковий закон про фінансовий контроль, який би визначав базову структуру, суб’єкти та об’єкти контролю та повністю охоплював контроль у фінансово-господарській діяльності. В проекті Закону України «Про систему державного фінансового контролю в Україні» пропонується єдині правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, система органів державного фінансового контролю і механізм їх взаємодії, хоча, цей Закон не регулює питання недержавної сфери фінансового контролю в Україні.

Основним документом, що регулює порядок проведення державного фінансового контролю в Україні є Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. №2939-XII, яким визначено правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

З 1 січня 2012 року набрала чинності стаття 12 «Фінансовий контроль» Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI, в якій зазначено, що державні службовці зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону.

З прийняттям у 2010 році Бюджетного кодексу України були внесені корективи в розвиток системи державного фінансового контролю, уточнено контрольні повноваження органів державного фінансового контролю. Проте, у Кодексі розмито суб’єктів бюджетного контролю, не виписані підконтрольні суб’єкти, об’єкти та предмет контролю, не розкрито порядок проведення контрольних заходів такими суб’єктами. Тобто питання щодо організації державного фінансового контролю у бюджетній сфері остаточно не врегульовані.

Органом державного фінансового контролю, який діє від імені Верховної Ради України є Рахункова палата. Її правовий статус закріплено ст. 98 Конституції України та Законом України «Про Рахункову палату». Контрольні повноваження Рахункової палати, на відміну від інших контролюючих органів, поширюються на Верховну Раду України, органи виконавчої влади, Національний банк України, Антимонопольний комі¬тет, Фонд державного майна і інші органи державної влади. Проте, законодавство не закріплює за Рахунковою палатою статусу Вищого контролюючого органу, а це, в свою чергу, призводить до виникнення дискусій щодо її правового статусу. Крім того, з внесенням змін у Конституцію у 2010 році, повноваження органу парламентського контролю звужено до контролю за видатковою частиною державного бюджету, що позбавляє суспільство повної й достовірної інформації про стан виконання бюджету.

З метою вдосконалення нормативно-правової бази щодо фінансового контролю доцільно:

  • розробити й затвердити програму законотворчої діяльності з удосконалення бюджетного законодавства у сфері державного фінансового контролю, визначивши в ній конкретні терміни розробки та прийняття законів, інших законодавчих актів, встановити терміни її реалізації і постійний контроль за виконанням;
  • прийняти Закон України «Про державний фінансовий контроль», який би унормував усі найважливіші складові цього дуже важливого для життєдіяльності держави процесу, чітко розмежував органи парламентського та урядового фінансового контролю, визначив коло суб'єктів державного фінансового контролю, ієрархію органів, що його здійснюють, форми їх організації та взаємодії тощо;
  • прийняти в новій редакції, з урахуванням накопиченого досвіду роботи Рахункової палати та інших організацій, Закон України «Про Рахункову палату», спрямований на встановлення в Україні дієвого контролю за формуванням і використанням державних фінансових, матеріальних та інших ресурсів, державної власності (майнових активів і пасивів держави) та досягнення його відповідності Лімській декларації керівних принципів фінансового контролю.

Для ефективного здійснення фінансового контролю потрібно по-перше, чітко визначити органи контролю та законодавчо закріпити їх задачі, права, сферу дії, по-друге, обґрунтувати порядок їх взаємодії при проведенні фінансового контролю, що, в свою чергу, допоможе удосконалити систему фінансового контролю в цілому.