Природний потенціал

Природний потенціал – це сукупність наявних природних умов і ресурсів, що впливають на економічну діяльність і використовуються чи можуть бути використані у виробництві благ і здатні забезпечити потреби країни чи людства.

Природний потенціал забезпечується географічним розміщенням, кліматом, природними ресурсами та екологічною ситуацією. У свою чергу, географічне розміщення країни відіграє важливу безпосередню роль і впливає на економічну продуктивність через транспортні витрати, стан людського здоров'я, продуктивність сільськогосподарського виробництва, а також близькість і власність на природні ресурси (у т.ч. воду, мінерали, гідрокарбонатні поклади та ін.). Зокрема, берегові регіони та райони, пов'язані водними шляхами, придатними для судноплавства, мають більші переваги, ніж замкнені регіони всередині країни. Крім того, географічне положення може бути фактором, який впливає на вибір економічної політики (країни, що знаходяться близько до ринків, обирають активніші форми торгівлі, ніж віддалені).

Один із критеріїв поділу природних ресурсів – їхня здатність відновлюватися, не відновлюватися або частково відновлюватися. Це значною мірою визначає ціну на них. Рідкісні, або невідновлювальні, ресурси існують в обмеженій кількості і через меншу пропозицію і відносно високий попит на них мають відповідно вищу ціну. Враховуючи тенденції у використанні таких ресурсів, як родючі ґрунти, нафта, газ, вугілля тощо, та нерівномірність їх розподілу на планеті, країна, яка володіє їх достатньою кількістю, за раціональної політики спроможна забезпечити зростання капіталу від експорту як самої сировини, так і виготовленого на її основі товару. До природних покладів корисних копалин відносять тверді (мінерали, руди, кольорові та коштовні метали та ін.), рідкі (нафту, мінеральні води), газоподібні (природні горючі та інертні гази). Цей комплекс істотно впливає на характер промисловості в країні, оскільки ефективно використовується у сфері матеріального виробництва. Зменшення наявної кількості природних ресурсів через вичерпання підземних вод унаслідок іригації, інтенсивного ведення сільськогосподарських робіт (що призводить до втрати родючого шару ґрунту) або через активне видобування корисних копалин тощо в підсумку зменшують пропозицію внутрішніх ресурсів, підвищують ціни факторів виробництва, що призводить до збільшення витрат виробництва. Водночас збільшення кількості природних ресурсів у результаті використання нових розвіданих покладів, зрошення полів, впровадження передової технології дають змогу перетворити «не ресурси» на ресурси, збільшують пропозицію, що знижує ціни на фактори виробництва і, отже, зменшує витрати на виробництво одиниці продукції. В Україні налічується до 7,5 тис. родовищ корисних копалин, понад 30% світових чорноземів, тому існує можливість за раціональних умов використання не лише забезпечити потреби країни, а й експортувати значну частину продукції.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 952 с.