Додатковий продукт

Додатковий продукт – частина суспільного продукту, створеного працівниками різних сфер суспільного виробництва понад необхідний продукт. Додатковий продукт виникає в період розпаду первісного ладу на основі нових знарядь праці, першого суспільного поділу її. Поява додаткового продукту вивільнила частину людей від створення засобів до фізичного існування і дала їм змогу займатися мистецтвом, наукою, державними справами, сформувала необхідні умови для розвитку людської цивілізації. Водночас вона створила умови для виникнення й посилення майнової нерівності та приватної власності, що базується на чужій праці, тобто поділу суспільства на класи, експлуатації людини людиною. Додатковий продукт у різних формаціях набуває неоднакових соціально-економічних форм.

За рабовласницького ладу він виступає насамперед у вигляді продуктів, послуг, робіт, що їх отримує в натурі рабовласник від праці своїх рабів. Суспільною формою додаткового продукту вільних селян був лихварський відсоток, який вони сплачували за позичене у землевласників зерно, худобу. У феодальному суспільстві додатковий продукт набуває форми феодальної ренти (відробіткової, продуктової і грошової). На нижчій стадії капіталізму – форми додаткової вартості (див. Додаткова вартість). У колишньому СРСР, зокрема під час впровадження сталінської моделі соціалізму, додатковий продукт виражався значною мірою в натуральній формі рабської праці мільйонів політв'язнів, напівфеодальній праці колгоспників, у штучному заниженні заробітної плати більшості інших працівників. У наступний період соціальною формою додаткового продукту було штучне обмеження розміру заробітної плати і формування надмірних суспільних фондів споживання. Існування надмірної частки національного доходу в державному бюджеті через механізм оподаткування. Частина його відтак поверталася у вигляді суспільних фондів споживання. В Україні у 90-ті ступінь централізації національного доходу в державному бюджеті значно зріс через механізм оподаткування: з підприємств вилучалося понад 80% додаткового продукту, що гальмувало процес модернізації виробництва. Водночас значна частка додаткового продукту залишалася в тіньовій економіці, незаконно вивозилася за кордон.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.