Кінцевий суспільний продукт

Кінцевий суспільний продукт – частина сукупного продукту, яка є результатом виробництва за певний час (як правило, 1 рік), за винятком поточних матеріальних витрат. За своїм речовим змістом складається із засобів праці та предметів праці. Предмети праці належать до кінцевого суспільного продукту лише частково – ті, що експортуються і використовуються для утворення виробничих запасів на кінець року, а також для поповнення страхових запасів і резервів. Таким чином, кінцевий суспільний продукт використовується для задоволення кінцевих народногосподарських потреб суспільства у предметах споживання, засобах праці, в утворенні запасів і резервів, а також в експорті предметів праці. За своєю величиною він відрізняється від сукупного продукту тим, що не охоплює незавершене виробництво та будівництво, повторний рахунок матеріально-виробничих витрат. Так, у 1985 повторний рахунок у колишньому СРСР становив 39,2% від сукупного валового суспільного продукту (або 541 млн. крб.). Повторний рахунок здійснювали в СРСР т. зв. заводським методом, за якого валову продукцію промисловості визначали як суму валової продукції промислових підприємств. Тому багаторазово враховувалися ті самі елементи витрат, що призводило до значного завищення показників продуктивності праці, темпів зростання промислового виробництва та ін. Кінцевий суспільний продукт необхідно розраховувати не як суму валової продукції всіх галузей матеріального виробництва, а лише тих, де виробляється готовий продукт.

Для виготовлення вантажного автомобіля, наприклад, потрібна значна кількість комплектуючих деталей, які виробляють у майже 100 галузях народного господарства, але їх необхідно враховувати лише один раз під час збирання автомобіля. За своєю вартісною будовою кінцевий суспільний продукт складається із новоствореної у процесі виробництва вартості (або національного доходу) і перенесеної на новостворений продукт вартості основних фондів, створених у попередні роки. Цей показник дорівнює сумі нарахованої за рік амортизації. До вартості кінцевого суспільного продукту зараховують також вартість імпортованої сировини і створених у попередні роки предметів праці. Від виробленого національного доходу кінцевий суспільний продукт різниться на величину зношування основних фондів і сальдо експортно-імпортних операцій, тобто вона більша за суму амортизаційних відрахувань, а також вартості спожитих у поточному році минулорічних та імпортованих предметів праці. Методологічно помилковим, теоретично неправильним і практично шкідливим є обчислення величини кінцевого суспільного продукту лише за результатами господарської діяльності у сфері матеріального виробництва. Таким же необґрунтованим є обчислення тільки в цій сфері й величини національного доходу. До кінцевого суспільного продукту слід відносити також результати праці у сфері нематеріального виробництва, насамперед у сфері освіти, охорони здоров'я, управління, охорони довкілля. При цьому необхідно відмінусовувати від вартості кінцевого суспільного продукту результати праці поліційного апарату, збройних сил, служителів культу тощо. Показник кінцевого суспільного продукту має вагоме значення для реального обчислення рівня продуктивності праці в суспільстві, ефективності виробництва та інших макроекономічних величин.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.