Граничний продукт

Граничний продукт – кожний доданий продукт (приріст виробництва) від застосування додаткової (ще однієї) одиниці певного ресурсу (фактора виробництва), тобто віддача від останньої одиниці ресурсу, залученої у виробництво. За товарно-грошових відносин граничний продукт існує в натуральній і вартісній (грошовій) формах. За вартістю граничний продукт – додаткова грошова виручка від використання додаткової одиниці ресурсу.

Згідно із законом спадної віддачі, одного з базових елементів теорії раціонального господарювання, за умов, коли якісні параметри всіх видів використовуваних ресурсів (капіталу, праці, землі) незмінні, послідовне збільшення одного з них (наприклад праці) з певного моменту дає все менший приріст продукту в розрахунках на приріст ресурсу, тобто існує певна межа, за якою ефективність додаткових вкладень послідовно зменшується. Внаслідок зниження ефективності виникає ще одна межа, і подальше залучення ресурсу втрачає економічний сенс. Такий момент настає, коли вартість граничного продукту від застосування останньої одиниці ресурсу зрівнюється з витратами на придбання цієї одиниці ресурсу (Гвр), тобто коли Гп=Гвр. Гвр, що дорівнює Гп, вважається справедливою ціною даного ресурсу і є критерієм при розподілі доходу.

Закономірності граничного продукту однаковою мірою стосуються і капіталу, і праці, і землі. Тому: 1) розрахунок Гп проводять по кожному із зазначених ресурсів, 2) при розрахунку Гп по окремому ресурсу інші ресурси вважаються незмінними, 3) на основі розрахунків Гп по кожному ресурсу формується раціональна структура капіталовкладень, 4) вартість виробленого продукту визначається як сума добутків маси кожного залученого ресурсу на його граничний продукт, 5) питома вага зазначених добутків визначає частку власника ресурсу в загальному доході, тобто відсоток на капітал, заробітну плату, ренту.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.