Економіка транспорту – сукупність суспільних, технічних і економіко-організаційних факторів, які обумовлюють ефективність пращ та використання засобів виробництва на транспорті, галузева економічна наука, яка вивчає закономірності розвитку й функціонування транспорту як особливої сфери матеріального виробництва. Економіка транспорту досліджує конкретні форми вияву та дії економічних законів, умови й фактори, які визначають ефективність роботи транспорту та його роль у сучасному розширеному відтворенні.

Економіка участі – сукупність відносин економічної власності між найманими працівниками та капіталістами (а опосередковано й державою) щодо участі осіб найманої праці у власності акціонерних компаній та управлінні нею (власністю). Головними елементами економіки участі у власності є система заробітної плати «часті у прибутках» участь в акціонерному капіталі через механізм широкого розповсюдження акцій та участь в урядовій програмі «формування власності» (проводиться в деяких країнах, зокрема у ФРН).

Економіко-математичні методи – умовна назва комплексу наукових напрямів у дослідженні економічних процесів методами математики і кібернетики. Найважливішим у використанні математики в економіці є математичне моделювання економічного явища, ситуації або процесу для вивчення певного аспекту в його розвитку. Першу в світі математичну модель – економічну таблицю – для вивчання процесу суспільного відтворення створив французький учений Ф. Кене у 1758. На основі цієї моделі було зроблено висновок, що нормальне суспільне відтворення може здійснюватися за умови дотримання відповідних вартісних і матеріально-речових пропорцій.

Економіко-математичні моделі – опис економічних явищ і процесів, об'єктів, що досліджуються за допомогою математичного апарата, передусім математичних рівнянь, співвідношень.

Економіко-математичні моделі – опис економічних явищ і процесів, об'єктів, що досліджуються за допомогою математичного апарата, передусім математичних рівнянь, співвідношень.

Економіко-правовий простір – єдиний комплекс економічних і правових заходів на певній території.

Економікс – суспільна, економічна наука про використання обмежених економічних ресурсів або управління ними для максимального задоволення необмежених матеріальних потреб людей та суспільства загалом. За визначенням Дж. Робінсон, економікс аналізує людську поведінку як співвідношення між певними цілями та обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості застосування.

Економікс є теоретичною базою бухобліку, фінансів, маркетингу, менеджменту та інших конкретних економічних наук. Найтісніше економікс пов'язана є економетрикою, а також з історією соціологією, політологією, культурологією, психологією, етнографією, антропологією оскільки, за словами Дж. Кейнса, жодна риса людської натури чи створених людьми інститутів не повинна бути поза увагою економістів.

Економічні інтереси – усвідомлені економічні потреби окремих людей, колективів, соціальних верств і класів, об'єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності, зумовлені розвитком їх потреб, місцем у системі суспільного поділу праці, еволюцією відносин економічної власності та управління нею. Отже, економічні інтереси визначаються місцем людей в економічній системі. Оскільки вона формується в процесі взаємодії продуктивних сил, техніко-економічних організаційно-економічних та виробничих відносин (або відносин економічної власності) і господарського механізму, ступінь розвитку кожної з цих підсистем визначає рівень розвитку економічних інтересів, які органічно взаємопов'язані з економічними законами.

Економічні біженці – особи працездатного віку та члени їх сімей, які змушені виїхати з країни через економічні негаразди та кризові явища, передусім голод, злидні безробіття, низький рівень життя та ін.

Економічні барометри – показники, які передбачають зміну кон'юнктури, динаміки попиту і пропозицій та ін.