Економічна дестабілізація – різке порушення рівноваги економічної системи, її нестійкість, розбалансованість.

Економічна динаміка – процес функціонування економічної системи в довготерміновому ринковому періоді. У такому періоді всі економічні параметри, що характеризують ринкові пропозиції (обсяги виробництва, ринкова пропозиція тощо), встигають зреагувати на зміну економічних параметрів, що характеризують попит (обсяг ринкового попиту, грошові доходи виробників, грошові витрати споживачів, рівень ринкових цін та ін.). Важливим фактором економічної динаміки є ринкова пропозиція, а процесів економічного функціонування – ринковий попит.

Економічна допомога – матеріальна, фінансова, технічна, кадрова та інші форми допомоги слаборозвинутим країнам переважно на безоплатній основі. Найчастіше економічна допомога надається на певних умовах, що сприяють процесу неоколонізації слаборозвинутих країн.

Економічна експансія – розширення сфери впливу окремих країн, монополій, транснаціональних корпорацій внаслідок витіснення інших країн, компаній корпорацій, захоплення ринків збуту тощо.

Економічна ефективність – досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність – конкретна форма вияву закону економії часу, їх зв'язок здійснюється через зростання продуктивності праці її підвищення означає зростання ефективності сукупної праці, збільшення ефективності всього виробництва, зумовленої насамперед прогресом продуктивних сил.

Економічна ефективність нових засобів виробництва – співвідношення між витратами на виробництво і впровадження нових засобів виробництва та отриманими від цього економічними результатами, що виражаються у збільшенні обсягів виробництва, підвищенні якості товарів і послуг, зниженні собівартості тощо.

Основними елементами зростання економічної ефективності нових засобів виробництва є впровадження нової техніки (створення нових машин, механізмів, приладів, устаткування та їх реконструкція), спорудження нових будівель, використання нових видів сировини, матеріалів, технологічних ліній тощо. Витрати на виробництво та впровадження нових засобів виробництва виражаються в обсязі капіталовкладень, які поділяються на прямі та побічні (наприклад, підготовка кадрів).

Економічна ефективність зовнішньої торгівлі – результативність зовнішньої торгівлі, яка визначається сукупністю показників, що характеризують доцільність експортно-імпортних операцій. Доцільність зовнішньої торгівлі зумовлена тим, що потреби економіки країни в товарах задовольняються не лише за рахунок вітчизняного виробництва, а й за рахунок витрат на виробництво інших (експортних) товарів, на валютну виручку від продажу яких закуповуються необхідні для країни імпортні товари. Економічна ефективність зовнішньої торгівлі розраховують для розробки й обґрунтування планів розвитку зовнішньої торгівлі, здійснення закупівлі або продажу окремих товарів тощо. Якщо витрати на вітчизняне виробництво необхідної продукції, які заплановано отримати від імпорту, більші, ніж витрати на виробництво експортних товарів, то такий зовнішньоторговельний обмін економічно вигідний.

Економічна ефективність зовнішньоекономічних зв'язків – кількісне відображення переваг від здійснення господарських операцій (проектів) на закордонних ринках чи за участю зарубіжних партнерів. Основні форми вияву ефекту від участі вітчизняних підприємств в міжнародному поділі праці визначаються законом економії часу і полягають у зовнішньоторговельному ефекті, науково-технічному ефекті, ефекті спеціалізації та кооперування, ефекті подолання дефіциту ресурсів і збереження ресурсів на майбутнє, ефекті виграшу часу.

Економічна ефективність капіталовкладень – економічний показник відношення обсягу випущеної продукції у вартісній формі до величини капіталовкладень, які зумовили цей випуск.

Економічна ефективність міжнародної спеціалізації та кооперування – кількісне відображення переваг (ефекту) від здійснення самостійними виробниками різних країн (об'єднаних або не об'єднаних єдиним титулом власності) спільної діяльності на договірній основі через створення окремих видів продукції, які мають строге адресне призначення і є елементами остаточного виробу. Такі переваги полягають у підвищенні конкурентоспроможності остаточної продукції внаслідок складного характеру залежності й параметрів від характеристик складових елементів, економії за рахунок вигіднішого співвідношення витрат на виробництво деталей і вузлів у одного з партнерів з кооперування (кооператив), скороченні умовно постійних витрат в розрахунку на одиницю продукції внаслідок концентрації виробництва деталей та вузлів у кооперантів, підвищення конкурентоспроможності продукції внаслідок орієнтації на остаточного споживача і більш повного врахування його потреб у процесі спеціалізації.