Лізинг (англ. leasing – оренда) – це довготермінова оренда (від 6 місяців до кількох років) машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на умовах поворотності, терміновості й платності і на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем.

У визначенні лізингу Світовим банком зазначається, що це «контрактні відносини між двома сторонами, які дають змогу одній стороні використовувати майно, що є власністю іншої сторони, в обмін на обумовлені контрактом періодичні платежі». Лізинг – це новий спосіб фінансування й активізації збуту, що ґрунтується на збереженні права власності на товар за орендодавцем.

Лізингова компанія – спеціалізована установа, яка здійснює посередницьку діяльність щодо надання в оренду майна на умовах лізингу. Лізингова компанія отримує обладнання на власне ім'я і передає його в користування іншій особі на підставі лізингової угоди. Лізингова компанія бере на себе обов'язки орендодавця.

Розрізняють лізингові компанії вузькоспеціалізовані та універсальні. Перші пов'язані з одним видом товару або товарами з однієї групи стандартних видів, переважно мають власний парк машин, запас обладнання і здебільшого самі здійснюють його технічне обслуговування. Універсальні лізингові компанії передають в оренду найрізноманітніші види машин і обладнання та надають орендатору право вибору постачальника необхідного обладнання, розміщення замовлення й приймання об'єкта угоди. Компанія є установою, що організовує фінансові угоди.

Лізинговий контракт – контракт, укладений лізингодавцем і лізингоотримувачем про надання в оренду різних елементів основного капіталу на певний термін на умовах повернення, платності та ін.

Ліквідант – кредитор, який пред’являє вимогу до підприємця або підприємства та компанії, що припинили свою діяльність.

Ліквідат – боржник, з якого стягують борг у зв’язку з припиненням його діяльності.

Ліквідаційна вартість основних фондів – вартість матеріальних цінностей після ліквідації об'єктів основних фондів (придатних будівельних матеріалів, окремих вузлів і деталей машин чи обладнання, металевого брухту тощо) за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх ліквідацією.

Ліквідаційна комісія – спеціальна комісія, яку створює власник підприємства або уповноважений ним орган разом з трудовим колективом для оцінки та реалізації майна, розрахунків з кредиторами, утримання дебіторської заборгованості, а також складання ліквідаційного балансу та звітів у разі припинення діяльності підприємства. Ліквідаційна комісія може також призначати судовий орган.

Ліквідаційний дивіденд – 1) дивіденд, що перевищує обсяг нерозподіленого прибутку, 2) дивіденд, який виплачують у випадку ліквідації компанії і який дорівнює величині активів, що розподіляються серед акціонерів.

Ліквідні кошти – грошові кошти та інші активи (цінні папери, елементи обігових коштів, які швидко реалізуються), що можуть бути використані для погашення боргових зобов’язань.

Ліквідність – 1) можливість перетворення активів фірми, цінностей на готівку, 2) платоспроможність позичальника та його здатність забезпечити своєчасне виконання боргових зобов’язань, 3) спроможність ринку реалізувати цінні папери без ж істотної зміни цін.