Галузь народного господарства
Галузь народного господарства – сукупність підприємств, установ і організацій, які виробляють однорідну продукцію або послуги і різняться характером виконуваних функцій. Поділ народного господарства на галузі – наслідок складного історичного процесу суспільного поділу праці, на початку якого існувало лише дві галузі – землеробство і скотарство.
З розвитком продуктивних сил і технічного прогресу та поділу праці здійснюється диференціація галузі, що триває і в наш час. Типові галузі народного господарства – промисловість, сільське господарство, будівництво, лісове господарство тощо. Спільним для всіх підприємств певної галузі є виробництво однотипної продукції. Так, консервний завод колективного сільськогосподарського підприємства входить у промисловість як галузь народного господарства, хоча в господарському і фінансовому відношеннях він – невід'ємна частина цього підприємства. Найбільш загальною статистичною характеристикою галузі народного господарства є кількість зайнятих у ній працівників, а для галузей матеріального виробництва – ще й обсяг виробленої продукції. На практиці існують певні труднощі в розмежуванні галузей народного господарства. Одне і те ж підприємство, єдине в організаційно-господарському відношенні, може здійснювати промислову, сільськогосподарську, будівельну, транспортну, комунально-побутову та іншу діяльність.
Згідно з діючою класифікацією, підсобні підприємства та виробництва відносять до відповідного роду діяльності (млин колективного сільського господарського підприємства – до промисловості, а підсобне сільськогосподарське підприємство будівельної організації – до сільського господарства тощо).
Кожна галузь народного господарства складається з комплексних галузей, галузей і видів виробництва. У промисловості виділяють такі комплекси галузей: електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловості, машинобудування і металообробна, лісова, деревообробна і целюлозна промисловості, промисловість будівельних матеріалів, скло і фарфорова промисловості, легка промисловість, харчова промисловість, мікробіологічна, комбікормова промисловості, медична поліграфічна та ін.
Галузь народного господарства поділяють на дві групи ті, що належать до сфери матеріального виробництва, й ті, в яких виробляються послуги. Перша група – галузі, які безпосередньо виробляють матеріальні блага в їх матеріально-речовій формі промисловість, сільське господарство, будівництво, тисове господарство, водне господарство в частині виробничої діяльності, геологічна розвідка надр в частині глибинного розвідувального буріння на нафту та природний газ, транспорт вантажний, зв'язок з обслуговування підприємств виробничої сфери, торгівля та громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення, заготівля та інші галузі матеріального виробництва (видавнича справа, виробництво кнігопродукції тощо). Друга група – галузі в яких виробляють послуги. У процесі виробництва послуг трудова діяльність безпосередньо задовольняє потребу людей або суспільства і не служить для добування чи обробки речовин природи.
У виробництві послуг як і в матеріальному виробництві, використовують будівлі та споруди, технічні засоби, матеріальні цінності, витрачається енергія, але кінцевим результатом є не матеріальні блага, а послуги, необхідні для задоволення потреб людей. У сфері послуг виділяють такі групи галузей:
- галузі, послуги яких задовольняють колективні потреби суспільства геологія і розвідування надр та водне господарство {крім тих видів діяльності, що належать до матеріального виробництва), управління, наука та наукове обслуговування, фінанси, кредитування та державне страхування, громадські організації,
- галузі, послуги яких задовольняють культурно-побутові га соціальні потреби населення житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування, освіта, культура і мистецтво, пасажирський транспорт, зв'язок (обслуговування нематеріальної сфери та населення), охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення.
Діяльність цих галузей збагачує результати суспільної праці, підвищує якість життя людей і суспільства загалом. Однак вітчизняна статистика відносить їх до невиробничої сфери, вважаючи, що в них не створюються ні валовий суспільний продукт, ні національний доход.
У країнах Заходу використовується система національних рахунків, що розглядає економіку як єдине народне господарство без принципової різниці між виробництвом матеріальних благ і наданням послуг, справедливо вважаючи, що ті й ті формують суспільний продукт і національний доход країни.
Економісти і статистики розробили й методи обчислення вартості послуг як товарних, так і нетоварних та їх частки у валовому внутрішньому продукті й національному доході. У цих країнах у сфері послуг зайнято до 75% працюючого населення, в Україні – до 24%.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.