Економічна безпека

Економічна безпека – незалежність суб'єктів підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції підприємств-монополістів, непередбачуваних договорами дій підприємств-постачальників і торговельних організацій, від нераціональної економічної і правової політики держави та інших чинників, яка дає змогу привласнювати більшу частину законних прибутків.

Головні умови економічної безпеки підприємництва – оптимальне поєднання реально існуючих ринкових і державних економічних механізмів, створення раціонального та ефективного правового поля, яке забезпечує компенсацію відповідних загроз та підтримує комерційні ризики на мінімальному рівні, відсутність злочинної діяльності, що підриває економіку, наявність сучасного фізичного й технічного захисту, функціонування інфраструктури, що відповідає завданням конкретного бізнесу, реальний плюралізм форм власності тощо.

 

Економічна безпека підприємства на макрорівні досягають внаслідок:

  • посилення державної підтримки підприємництва і створення в країні (регіоні, місті) політичної, ідеологічної та правової атмосфери, що забезпечує розвиток економіки, а також організаційних передумов, які сприяють ефективній праці та нагромадженню капіталу, достатнього для задоволення приватних колективних та суспільних потреб, формуванню сучасних форм виробничих відносин у межах приватного, колективного (передусім) та акціонерного капіталу,
  • комплексу засобів (економічних, політичних, правових, соціальних, ідеологічних), що реалізуються за єдиною програмою, яка об'єднує зусилля законодавчої та виконавчої влад, громадських організацій і засобів масової інформації, спрямованих на ліквідацію засад економічної злочинності, на піднесення економіки і формування цивілізованого ринку,
  • проведення раціональної монетаристської політики центральним банком,
  • захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції та її проявів (промислового шпигунства, корупції, фальсифікації, обману, шахрайства), якісних маркетингових досліджень та інформаційного забезпечення діяльності підприємства,
  • ліквідації економічної неграмотності певної частини підприємців та співробітників служб безпеки,
  • комп'ютеризації процесів, пов'язаних з економічною безпекою.

Це сприяє створенню необхідних передумов для реалізації підприємницьких функцій, головними з-поміж яких є вчасне реформування виробництва, нагромадження капіталу, задоволення індивідуальних, колективних і суспільних інтересів тощо.

Економічна безпека підприємств, засоби і методи її досягнення визначаються загрозами, що існують на комерційному ринку, та обумовленими ними підприємницькими ризиками. Технологія вирішення економічних завдань передбачає аналіз і оцінку ступеня небезпеки, реальності кожної загрози зокрема і загалом, аналіз «питомої ваги» кожного з видів економічного ризику, економічної доцільності вибору та з'ясування допустимої межі певного виду ризику (з урахуванням тимчасового та інших чинників), вироблення системи заходів для досягнення встановлених значень ризиків. Типові небезпеки поділяють на небезпеки особам та небезпеки об'єктам. Небезпека окремій особі та трупам осіб виходить, як правило, від кримінальних структур, випадкових подій та нещасних випадків, а також від стихійного лиха. Небезпека підприємницьким об'єктам та їх майну – ще й від державних структур, конкурентів, недобросовісних і нечесних працівників і партнерів. Формами вияву цих небезпек є:

  • небезпека від державних структур (відсутність або недосконалість законів і нормативних актів), незадовільна робота державних правоохоронних органів, неоптимальна податкова політика, свавілля чиновників та корумпованих елементів державного апарату, одержавлення мафіозних структур, прорахунки в політиці одержавлення і приватизації, безробіття та зростання тіньової економіки й кількості кримінальних структур, які вона породжує, хибна зовнішньоекономічна політика держави тощо,
  • небезпека внаслідок неефективного або помилкового господарювання підприємця через нерозвинутий менталітет, незнання законів економічного розвитку та чинного законодавства, невміння вигідно використати нормативну базу, прийняття хибних управлінських рішень. Зокрема, менталітет сучасного цивілізованого підприємця передбачає наявність таких рис цілеспрямованість, наполегливість та діловитість, які поєднуються з дотриманням законів та свідомою дисциплінованістю, культурою й екологічним мисленням, вміння об'єднувати людей для досягнення загальної мети, створювати в колективі внутрішній клімат, необхідний для формуванням працівників патріотичного ставлення до держави і своєї фірми, лідерства та вміння вести за собою колектив, вміння підбирати і комплектувати колектив перспективними співробітниками, яким притаманні моральні якості цивілізованої людини і які здатні працювати ініціативно та самостійно, виявляючи новаторство й виправданий ризик орієнтація на потреби суспільства та відчуття задоволення від надання послуг суспільству. Відсутність або недостатній розвиток більшості з перелічених рис є загрозою підприємництву загалом. Тому формування досконалого менталітету підприємців – найважливіший елемент типової програми забезпечення економічної безпеки підприємства,
  • загрози від конкурентів і партнерів (викрадення наукових і промислових секретів, підривна діяльність, обман і шахрайство, недотримання умов виконання контрактів тощо),
  • небезпека від помилок персоналу,
  • небезпека від довкілля (стихійні лиха, забруднення і отруєння навколишнього середовища).

Небезпекам протистоїть певний захист – заходи, які повинні запобігти їм і забезпечити діяльність та функціонування підприємців, вберегти їх від зовнішніх, внутрішніх, об'єктивних та суб'єктивних чинників, що призводять до збитків.

Головний засіб захисту та забезпечення економічної безпеки підприємства – управління підприємницькими ризиками, що являють собою непередбачену ймовірність збитків (загроза втрати ресурсів недотримання доходу, додаткових витрат тощо). Серед заходів, спрямованих на зменшення ризиків, важливе місце посідають ринкові механізми, але їх недостатньо для успішного ведення бізнесу. Податкова та амортизаційна політика держави, регулювання відсоткової ставки та інші державні механізми управління економікою відіграють не менш важливу роль. Оптимальним є поєднання ринкових і державних механізмів. Крім того, велике значення мають захисно-охоронні заходи тарифне і нетарифне регулювання, ліцензування і квотування, сертифікація і митний коні роль, примусові та каральні дії, яких вживають до недобросовісних платників податків та порушників закону, охорона об'єктів і фізичне супроводження цінностей, що транспортуються, захист інформації та інтелектуальної власності тощо. Поєднання економічних і захисно-охоронних заходів – обов’язкова умова економічної безпеки підприємництва. У російській економічній літературі під економічною безпекою розуміють такий стан суб’єкта, за якого ймовірність небажаної зміни будь-яких якостей самого суб'єкта, параметрів належного йому майна та зовнішнього середовища невелика (менша за певну межу). Так, Г. Клейнер, В. Тамбовцев, Р. Качалов, обґрунтовуючи концепцію економічної безпеки підприємництва, операціоналізують її елементи у «фактори ризику», визначають найважливіші види господарських і фінансових ризиків у діяльності підприємства, економічна безпека підприємництва, а також пропонують систему заходів щодо компенсації цих ризиків:

  1. Ризик нереалізації профільної технології фірми підприємства через неукладення договору на поставку вихідних продуктів. Головні причини відмова традиційних постачальників від укладення договорів, неприйнятні для підприємства умови договору (в т. ч. ціни), перехід традиційних постачальників на випуск іншої продукції, неможливість закупівель на світових ринках через складність митного законодавства, відсутність валюти та ін. Найважливіші фактори ризику: надмірна концентрація вхідних матеріальних потоків на обмеженій кількості постачальників, недиверсифікованість поставок, нестабільність загальної соціально-економічної ситуації, прийняття постачальниками стратегії – «максимальний прибуток сьогодні будь-якими засобами». Рекомендовані методи компенсації диверсифікація виробництва внаслідок розширення числа використовуваних або готових до використання технологій і видів продукції, диверсифікація поставок, систематичний збір і актуалізація інформації про можливих постачальників, їх наміри, технологи, які освоюються, і соціально-економічні ситуації навколо них, встановлення некомерційних зв'язків з реальними і потенційними постачальниками, вертикальна інтеграція «донизу» і квазіінтеграція (об'єднання окремих функцій управління), придбання підприємством акцій підприємств-постачальників, розширення і підтримання особистих контактів з постачальниками, підготовка кредитних ліній на випадок необхідної передоплати, створення страхового резерву вихідних продуктів.
  2. Ризик недоотримання вихідних матеріалів через зрив укладених договорів про постачання. Головні причини непередбачена ситуація у постачальників, технічна неспроможність виробництва необхідної для підприємства продукції, неможливість виконання умов договору, прийняття рішення постачальником про зміну умов договору – термінів, цін, обсягів, вимог до якості продукції, що постачається, аварійність на транспорті. Найважливішими факторами ризику є загальна нестабільність соціально-економічної ситуації, відсутність традиції обов'язковості загальноправових і контрактних умов, нерівномірність темпів інфляції, зростання цін в окремих галузях і регіонах, нерівномірність динаміки доходів різних прошарків населення, нестача коштів у підприємства для компенсації підвищення цін постачальником. Для компенсації таких ризиків необхідні диверсифікація поставок, розширення складу постачальників, створення фінансових резервів або організація «гарячих» кредитних ліній на випадок непередбачених витрат, прогнозування динаміки цін, залучення традиційних постачальників до діяльності підприємства через укладення договорів, участі у прибутках або придбання акцій, створення страхових запасів вихідних матеріалів завчасна розробка системи функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників.
  3. Ризик неповернення передоплати постачальником. Головні причини цього ризику такі ж, як і в разі невиконання договорів поставки, а також рішення постачальника про тимчасове або остаточне привласнення отриманих передоплатних сум неможливість виплати їх даному підприємству в зв'язку з використанням для зриву договору. Найважливіші фактори ризику кризова ситуація у взаємозаліках підприємств, слабкість господарського арбітражу й законодавчої бази, низька правова культура управління, гіпертрофоване прагнення підприємств до абсолютної мінімізації ризику (звідси й вимога передоплати), відсутність розвинутої системи страхування господарських і фінансових операцій. Для компенсації цих ризиків доцільно використовувати некомерційну інтеграцію, купівлю і обмін акціями з постачальником, встановлення неформальних особистих відносин з керівництвом підприємства-поста-чальника, створення регіональної системи страхування фінансово-господарських угод і відповідної системи перестрахування, залучення незалежних організацій (банків, страхових товариств, фондів) як гарантії угод, розвиток заставних угод.
  4. Ризик неукладення договорів на реалізацію виробничої продукції (ризик нереалізації виробленої продукції). Головні його причини зміна структури і скорочення потреби у даному виді продукції, заміщення даної продукції продукцією інших підприємств, моральне зношування продукції, зміна попиту, зниження попиту внаслідок зміни структури бюджету або зниження доходів споживачів, зміна виробничого профілю або спеціалізації традиційних споживачів продукції, відсутність у підприємств повної інформації про даний сегмент ринку. Найважливішими факторами цього ризику є технічний прогрес, поява нових технологій, економічна рецесія (зниження), витіснення високорозвинутих технологій простішими, залежність результатів рішень, які приймає споживач від «особистих» умов договору (хабара), зміна умов імпорту, яка полегшує ввезення іноземної продукції, активізація маркетингової діяльності конкурентів, різке зростання обсягів і рентабельності виробництва в галузі (сприяє припливу конкурентів). Для компенсації цих збитків використовують такі методи диверсифікація виробництва, диверсифікація структури збуту, створення й актуалізація бази даних про можливих споживачів продукції, їх діяльність, наміри, тенденції, соціально-економічний статус і оточення, активне використання всіх форм маркетингу, вертикальна інтеграція «вгору», обмін акціями з традиційними споживачами і придбання їх акцій, пошук технологій і методів поліпшення якості продукції, розробка довготермінової стратегії виробництва та інформування про неї потенційних споживачів, освоєння гнучких технологій виробництва, які допускають перехід на інші види продукції, освоєння гнучких технологій маркетингу, які дають змогу легко підключатися до нових секторів ринку.
  5. Ризик неотримання або несвоєчасного отримання оплати за реалізовану без передоплати продукцію. Головні причини прийняття рішень споживачем про використання призначеної для оплати суми на інші цілі, а також відсутність необхідної суми у споживача. До найважливіших факторів цього ризику відносять кризовий стан взаємних платежів, нерівномірне й раптове підвищення цін окремими підприємствами, низьку правову культуру керівників, слабкість господарського арбітражу. Для уникнення або послаблення його необхідна передусім попередня (до отримання товару або послуги) оплата. Водночас такий засіб зниження ризику шкідливий для економіки країни загалом і для окремих товаровиробників зокрема, оскільки зумовлює в народному господарстві кризу неплатежів, збільшення кількості економічних злочинів, розрив або зниження інтенсивності господарських зв'язків, технічне погіршення системи взаємних платежів, спричиняє зниження обсягів виробництва та реалізації продукції. Для окремого підприємства необхідність попередньої оплати суттєво обмежує можливість придбання необхідних вихідних матеріалів, звужує поле господарського маневру, по суті, деформує нормальні пропорції між виробничою і фінансовою діяльністю підприємства, призводить до зниження якості продукції. Доцільнішим є використання в різних поєднаннях та групуваннях заходів некомерційної вертикальної і діагональної інтеграції, перехресного володіння акціями, страхування угод у третіх осіб, застав, засобів систематичного інформування громадськості про підприємства, які традиційно порушують (або, навпаки, дотримуються) умов договорів. Створення й підтримка системи третейського контролю за виконанням договорів повинно стати одним із важливих завдань міської адміністрації.
  6. Ризик відмови покупця від отриманої й оплаченої ним продукції (повернення). Його причини невідповідність продукції вимогам до її якості, неможливість використання споживачем продукції такої якості, рішення споживача про вибір іншого виду продукції або іншого постачальника. Фактори цього ризику нестабільність загальної суспільно-політичної обстановки, надмірна концентрація вихідних потоків підприємства на малій кількості споживачів, низький ступінь культури та правової свідомості керівників. Для компенсації цих ризиків загалом використовують ті ж методи, що й для компенсації ризику несплати. Додатково слід вжити заходів щодо створення бар'єрів на шляху переходу споживачів на інші види продукції та інших постачальників, зокрема вдатися до горизонтальної інтеграції (угоди з конкурентами про своєрідний поділ сфер впливу), створення і ведення максимальної бази даних про суб'єктів і процеси ринку. Елементами такої бази повинні стати дані про реальних та можливих споживачів продукції, про профільні технологи, що використовуються на підприємствах-споживачах, про продукцію, яку виробляють ці підприємства, та її споживачів (для товарів кінцевого споживання – типологія споживача, структура сегментів ринку, її динаміка та ін.), про постачальників необхідних матеріалів і обладнання, про впроваджені на підприємствах-постачальниках технологи, про решту видів продукції цих підприємств, споживачів цієї продукції, а також про необхідні вихідні матеріали. Для збору даних доцільно або підтримувати постійний зв'язок зі спеціалізованими в галузі бізнес-інформації фірмами, або утримувати (можливо, на паях з іншими підприємствами) мережу інформаторів.
  7. Ризик зриву власних виробничих планів або інноваційних проектів. Головні причини непередбачена нестача фінансових коштів, недотримання технології, технічні авари, страйки, перехід кваліфікованих кадрів на інші підприємства. Найважливіші фактори ризику нестабільність темпів і пропорцій зміни цін, рівень підприємницької активності в регіоні і діапазон соціальної нерівності, недостатні витрати на розвиток стійких технологій. Для компенсації цих ризиків використовують такі методи розвиток технологічної бази, проведення НДДКР у сфері технології виробництва, розробка стратегії технологічного розвитку і технологічної безпеки у складі комплексної техніко-економічної та соціальної стратегій підприємства, узгодження соціальної стратегії з цілями й можливостями підприємства, регіональними умовами, створення системи техніко-економічного резервування ресурсів.
  8. Ризик неправильного прогнозування ситуації й отримання недостовірних вихідних даних. Головні причини відсутність на підприємстві традицій і системи безперервного прогнозування ринкового середовища, невміння здійснювати ринковий моніторинг, відсутність ефективної методики прогнозування поведінки ринкових суб'єктів, а також мезо- і макроекономічних факторів. Найважливіші фактори ризику низький рівень управління підприємством, відсутність кваліфікованих менеджерів, недостатні витрати на НДДКР щодо забезпечення й удосконалення управління. Рекомендовані методи компенсації посилення уваги до стратегічного і перспективного планування, створення наскрізної системи збору й аналізу вихідної інформації, прогнозування і прийняття наскрізної системи рішень, виділення коштів на такі цілі у статтях розподілу прибутку або кредитних коштів, запрошення професійних консультантів з маркетингу та управління, підвищення кваліфікації адміністративно-управлінського персоналу підприємства.
  9. Ризик неотримання зовнішніх інвестицій і кредитів. Головні причини негативна думка інвесторів або кредиторів щодо перспектив і можливостей підприємства, несподіваний витік негативної інформації, публікація відомостей і даних, що дискредитують підприємство, різке зниження курсу акцій підприємства внаслідок біржової гри, кришка споживачами продукції підприємства. Фактори ризику – втрата контролю за «іміджем» підприємства, активні дії несумлінних ринкових конкурентів, низькі витрати на маркетинг, у т.ч. на рекламу й підтримку «марки» фірми. Компенсація цього ризику можлива за умови організації цілеспрямованого маркетингу, в т.ч. всебічного інформування потенційних споживачів та інвесторів про найпозитивнніші сторони продукції підприємства і про підприємство загалом. Для акціонованих підприємств маркетинг фірми повинен передбачати програму індивідуальної роботи з акціонерами, передусім із зовнішніми, для підтримки їх позитивного ставлення до підприємства. Відомо, що 1 грн., вкладена в маркетинг (у межах розумного кошторису витрат), дає 100% приросту прибутку. Якщо потреба і платоспроможний попит на продукцію підприємства достатньо стійкі, потенційний інвестор завжди готовий до кредитування такого виробництва. Тому для несподіваного скасування вже прийнятих рішень про виділення інвестицій потрібні серйозні обґрунтування, які передусім пов'язані з розчаруванням у рівні, кваліфікації та сумлінності (нерідко й несумлінності) кадрів підприємства, що інвестується.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.