Зовнішньоторговельний контракт

Зовнішньоторговельний контракт – докладно розроблений суб'єктами зовнішньої торгівлі економічний і правовий документ, який регламентує організаційно-технічні, економічні та адміністративно-управлінські відносини під час здійснення купівлі-продажу товарів і послуг на зовнішньому ринку.

У зовнішньоторговельному контракті зазначають підприємства, фірми, компанії або організації, які здійснюють купівлю-продаж товарів чи послуг, предмет контракту із зазначенням типу договору і коротким описом товару або послуги, характеристику базових умов поставок з розподілом зобов'язань між покупцями і продавцями, пов'язаних з постачанням товарів (до них належать «франко-завод», «франко-вагон», «вільний уздовж борта судна», «вільний на борту судна», «вартість і фрахт», «вартість, страхування і фрахт», «з пристані», «доставка з-за кордону», «доставка з оплатою мита», «франко-перевізник» та ін.), термін «поставок» (зазначають, зокрема, календарні терміни поставок, право продавців на дострокові поставки та ін.), кількість товарів або обсягів послуг (у натуральних одиницях вимірювання – штуки, комплекти та ін.), ціну й загальну суму контрактів (ціни визначаються на основі конкурентних матеріалів – копій контрактів, рахунків, комерційних пропозицій та ін.) та затвердження відповідальними особами розрахованих цін, умови взаємних платежів (акредитив, інкасо, банківський переказ, авансові розрахунки, розрахунки у формі векселів і чеків та ін.), упаковку і маркування (морська чи сухопутна тощо), якість товару (наявність комерційних гарантій якості, встановлення гарантійного терміну, можливість задоволення претензій та ін.), страхування від транспортних ризиків залежно від базових умов поставок (визначення видів страхування, перелік ризиків, від яких повинен бути застрахований товар), можливі форс-мажорні обставини (землетруси, пожежі, страйки та ін.) і надання доказів у разі їх настання, санкції (матеріальна відповідальність за невиконання або неякісне, неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, поставка неякісних товарів тощо), арбітражний та судовий розгляд спорів (намагання попередньо вирішити їх на переговорах) та інші умови контрактів (наприклад, зобов'язання контрагентів щодо сплати мита, податків та ін.).

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.