Інвестиційна політика підприємства

В управлінні інвестиціями важливе місце виділяється проблемі інвестиційної поведінки підприємства, формування ним своєї поточної і довгострокової інвестиційної політики.

У ринковій економіці інвестиційна політика підприємств визначається багатьма факторами, але насамперед – їхніми довгостроковими цілями і поточними завданнями, фінансовими можливостями, ефективністю інвестиційних проектів, існуючим фінансово-інвестиційним ризиком, реальною тривалістю окупності вкладеного капіталу, фінансово-економічною політикою держави, поведінкою основних і потенційних конкурентів і споживачів продукції та послуг.

Значення ефективної інвестиційної політики в умовах сучасного етапу розвитку економіки України істотно зростає у зв'язку з тим, що багато підприємств матеріальної сфери виробництва цілком вичерпали свої фінансово-економічні ресурси нераціональним інвестуванням коштів. Це привело багато підприємств на межу банкрутства або такого фінансового становища, коли вихід з нього неможливий без значної зовнішньої економічної допомоги. Це стосується насамперед підприємств колективної форми власності, у тому числі багатьох акціонерних товариств, а також частини загальнодержавних і комунальних підприємств.

Аналіз динаміки інвестиційної діяльності в економічній системі держави показує, що зменшення створеного в країні за останні роки валового внутрішнього продукту негативним чином позначилося на можливостях здійснювати інвестиційний процес.

При цьому темпи зниження ВВП були значно меншими, ніж зменшення вкладення інвестицій в основний капітал. Цьому положенню можна дати таке пояснення, що різке зменшення ВВП заважало задовольняти значні соціальні потреби суспільства, змушуючи державу скорочувати інвестиційні вкладення на користь поточного споживання для зменшення соціальної напруженості в суспільстві, обумовленої ринковою трансформацією.

Інвестиційна діяльність є діалектичною єдністю процесів вкладення фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів і одержання потоку доходів у майбутньому, а тому може виникати й ефективно здійснюватися на основі раціональної інвестиційної політики як самих підприємницьких структур, так і держави. Інвестиційна політика підприємства значною мірою визначається інвестиційною політикою держави, яка базується, на нашу думку, на таких положеннях:

• По-перше, на довгострокових цілях і стратегічних програмах розвитку національної економіки.
• По-друге, на зв'язках національної економіки зі світовою господарською системою і на тій ролі, яку відіграє країна в міжнародному поділі праці.
• По-третє, вона обумовлена фінансовими можливостями країни, розмірами дохідної частини консолідованого бюджету, джерелами формування бюджетних ресурсів, грошово-кредитною і податковою політикою держави.
• По-четверте, попитом та пропозицією на інвестиційні ресурси по окремих галузях і регіонах.
• По-п'яте, економічною і політичною стабільністю в країні, злагодженою роботою законодавчої і виконавчої влади.

Стабільність і привабливість інвестиційної політики держави є одним з наріжних каменів організації інвестиційної діяльності будь-якого підприємства.

При розгляді суті інвестиційної політики підприємства необхідно враховувати:

• інвестиційна політика підприємства – це не тільки частина фінансової стратегії, а й важлива частина виробничо-комерційної (збутової) і соціальної стратегії підприємства;
• інвестиційна політика – це постійний процес управління інвестиційною діяльністю, спрямований не тільки на вибір і реалізацію найбільш ефективних форм різних інвестицій, а й на забезпечення можливості відтворення самого інвестиційного процесу;
• інвестиційна політика в остаточному підсумку має на меті оптимізацію різних економічних інтересів у процесі формування і використання фінансових, матеріальних й інших ресурсів підприємства.

Виходячи зі сказаного, визначення інвестиційної політики підприємства може бути дане в такому формулюванні: інвестиційна політика підприємства – це частина загальногосподарської політики суб'єкта підприємництва, яка спрямована на реалізацію стратегії економічного розвитку за рахунок використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів з метою розширення інвестиційних можливостей підприємства і підвищення добробуту його власників.

Дане визначення чітко виділяє основну мету інвестиційної політики підприємства, яка може бути сформульована так.

Основною метою інвестиційної політики підприємства є створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та інших ресурсів, які забезпечують зростання доходів па вкладений капітал, для розширення економічної діяльності підприємства, створення кращих умов для перемоги в конкурентній боротьбі.

Поряд з основною метою підприємства в процесі здійснення інвестиційної політики прагнуть до досягнення таких підцілей:

• вироблення стратегії і тактики економічної діяльності підприємства на короткостроковий і довгостроковий період;
• пошук найбільш ефективних об'єктів для інвестування;
• вибір оптимального варіанта інвестиційного проекту;
• пошук і оцінка альтернативних джерел інвестиційних ресурсів для здійснення інвестиційних проектів;
• досягнення максимального результату в процесі реалізації інвестиційної політики при мінімально можливому обсязі капіталу, тривалості експлуатації активів і докладених зусиль.

Вироблення інвестиційної політики є невід'ємною частиною загальної системи управління інвестиційним процесом. Така система повинна бути спрямована на реалізацію кінцевої мети інвестування капіталу – максимізацію доходів і, у першу чергу, формування чистого прибутку підприємства.

У сучасних умовах розвитку економіки України інвестиційна політика суб'єктів господарювання повинна містити такі основні етапи.

По-перше, аналіз інвестиційної політики держави в цілому і по окремих регіонах. На цьому етапі формування інвестиційної політики підприємства вивчаються фінансово-правові, соціально-економічні і політичні умови інвестиційної діяльності в окремих галузях різних сфер виробництва, по регіонах і в цілому по країні. Виявляються найсильніші і найслабші сторони державної інвестиційної політики для діяльності конкретного підприємства. У процесі аналізу інвестиційної політики вивчаються такі питання:

• динаміка валового внутрішнього продукту, обсягів виробництва продукції по галузях;
• динаміка інвестицій у країні, у т.ч. по окремих галузях і сферах діяльності;
• рівень оподатковування різних видів діяльності, види податків, їхні ставки, механізм нарахування і сплати, періодичність, існуючі пільги;
• стан законодавчої бази, який регулює інвестиційну діяльність у країні;
• стан і перспективи розвитку регіональних інвестиційних ринків;
• політична і соціально-економічна ситуація в країні, рівень доходів населення, попит та пропозиція на товари і послуги в країні;
• динаміка рівня інфляції в країні і по окремих регіонах.

По-друге, вибір напрямків інвестиційної діяльності і їхня оцінка щодо розробленої економічної стратегії розвитку суб'єкта господарювання. Здійснюючи даний етап, підприємство визначає галузеву спрямованість своєї інвестиційної діяльності, основні форми інвестування відповідно до розробленої економічної стратегії і тактики.

По-третє, пошук і оцінка окремих об'єктів інвестування, виходячи з обраних напрямків інвестиційної діяльності підприємства. Даний етап передбачає пошук, добір і оцінку окремих об'єктів реального і фінансового інвестування. Вибір того чи іншого об'єкта залежить від економічної стратегії підприємства і її реального втілення.

По-четверте, забезпечення ліквідності та ефективності інвестицій. Всі об'єкти інвестування оцінюються за ступенем ліквідності інвестицій. Перевагу слід надавати тим об'єктам, які мають високу ліквідність і економічну ефективність. Не завжди ліквідність і ефективність об'єктів інвестування будуть збігатися. Тому в процесі розробки і здійснення інвестиційної політики підприємство повинне оптимізувати ці два параметри інвестиційної діяльності для забезпечення найкращого результату.

По-п'яте, визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів, пошук і оптимізація джерел їх формування. Формування необхідного обсягу інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел є важливою частиною інвестиційної політики підприємства. На цьому етапі вирішується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для здійснення інвестиційної діяльності підприємства. У процесі формування інвестиційних ресурсів визначається оптимальна структура їхніх джерел.

По-шосте, управління інвестиційними ризиками, забезпечення їх мінімізації. У процесі реалізації даного етапу необхідно виявити види ризиків, які можуть проявитися і в процесі інвестиційної діяльності. На основі виявлених інвестиційних ризиків розробляється система заходів, що дозволяє мінімізувати їх вплив на інвестиційний процес.

По-сьоме, забезпечення реалізації інвестиційних проектів. Розроблювальна інвестиційна політика повинна в остаточному підсумку привести до реалізації інвестиційного проекту. При цьому необхідно враховувати, що інвестиційні програми повинні реалізовуватися в максимально короткий термін, щоб забезпечити: вищі темпи економічного розвитку підприємства; прискорення формування чистого інвестиційного доходу у вигляді чистого прибутку й амортизаційних відрахувань; скорочення термінів використання власного й особливо позикового капіталу; зниження можливого інвестиційного ризику.

У процесі розробки інвестиційної політики підприємство може на кожному етапі зіштовхнутися із ситуаціями, які не дозволяють реалізовувати інвестиційну програму. У цьому випадку можливий восьмий етап інвестиційної політики.

По-восьме, припинення розробки інвестиційної програми через відсутність відповідних умов або можливостей.

Даний етап інвестиційної політики, відповідно до запропонованого алгоритму, може настати після будь-якого етапу, якщо виявиться, що розроблювана інвестиційна програма не відповідає реальним умовам та існуючим можливостям. Більше того, інвестиційний проект може бути припинений вже в процесі реалізації, тому що його здійснення може принести додаткові втрати не тільки в процесі реалізації, а й у процесі експлуатації.

В умовах становлення ринкової економіки інвестиційна політика підприємств піддається частим змінам через відсутність стабільної інвестиційної політики держави. Багато підприємств не формують власну інвестиційну політику, тому що практично живуть виключно поточною економічною ситуацією. Однак без розробки перспективної і довгострокової інвестиційної політики неможливо досягти істотного поліпшення становище в операційній діяльності, забезпечити стабільне зростання доходів підприємства.