Інвестиційна компанія

Інвестиційна компанія – компанія, що акумулює кошти приватних інвесторів через емісію власних цінних паперів (зобов'язань) і вкладає їх в акції, облігації та інші активи підприємств своєї країни і за кордоном. Подібно до інвестиційного банку інвестиційна компанія посідає проміжне становище між позичальником та індивідуальним інвестором, але відрізняється від банку тим, що повністю виражає інтереси інвестора. Інвестиційна компанія купує цінні папери з метою отримання прибутку на вкладений капітал. Доходи, отримані у вигляді дивідендів і відсотків, інвестиційна компанія розподіляє серед своїх акціонерів (пайовиків), а прибуток від підвищення біржового курсу цінних паперів зараховується, як правило, до резервів.

Інвестиційна компанія є колективним інвестором, одним із видів кредитно-фінансових інститутів, які продають власні цінні папери значній частині населення, а купують цінні папери акціонерних компаній. Інвестиційні компанії є посередниками між акціонерними компаніями та інвесторами. Виникли у Великобританії в 60-х XIX ст., скуповували цінні папери колоніальних компаній існують відкриті й закриті інвестиційні компанії. Перші викуповують власні цінні папери у їх власників за ринковою ціною. У разі продажу акцій до ціни додається надбавка у розмірі 6-9%. Тому капітал відкритих інвестиційних компаній постійно змінюється. Ціни на акції інвестиційних компаній, на відміну від цін на акції фондів грошового ринку, змінюються відповідно до кон'юнктури ринку, що робить їх менш ліквідними. Закриті інвестиційні компанії не викуповують своїх зобов'язань, їх акції не котируються на ринку, не підлягають погашенню до моменту ліквідації. Тому акціонерний капітал закритих інвестиційних компаній постійний. Інвестиційні компанії купують цінні папери підприємств різних галузей народного господарства, внаслідок чого зменшується їх ризик від зниження курсу акцій підприємств в одних галузях та можливого банкрутства, а також компенсації низьких доходів на акції одних підприємств за рахунок високих доходів на акції інших інвестиційних компаній не можуть контролювати діяльність цих підприємств, як це роблять холдингові компанії. Завдяки меншому ризику діяльності інвестиційних компаній їх акції купують частіше, ніж акції окремих підприємств. Отримані інвестиційною компанією відсотки та дивіденди розподіляються серед акціонерів, а прибуток від підвищення біржового курсу куплених ними акцій спрямовується на поповнення власних резервів. Крім власних джерел формування капіталу, інвестиційні компанії можуть частково використовувати позики. Відкриті інвестиційні компанії мають право залучати банківські кредити, а закриті – ще й випускати облігаційні позики. Кількість цінних паперів, які має право придбати інвестиційна компанія в одного підприємства, не може перевищувати в США 5% від суми активів і 10% від кількості голосів акціонерної компанії. Проте цього достатньо для придбання контрольного пакета акцій промислових та інших акціонерних компаній. Крім інвестиційних компаній, які мобілізують засоби купівлею акцій, їх продажем дрібним акціонерам та вкладають їх у довготермінові цінні папери, у США існують подібні до них «взаємні грошові фонди», які вкладають кошти у короткотермінові активи грошового ринку.

В Україні фінансовими посередниками є довірчі товариства, інвестиційні фонди або компанії. Згідно із Законом України «Про цінні папери», торговцями цінних паперів є лише ті фінансові інститути та господарські утворення, статутний фонд яких сформовано за рахунок інших акцій. У 90-х XX ст. їх основна функція – приймання та розміщення приватизаційних сертифікатів громадян і виплата дивідендів на інвестиційні сертифікати. Для виконання цих завдань вони повинні мати спеціальну ліцензію Міністерства фінансів України. Критерії їх надійності – розмір статутного фонду, кредитоспроможність засновників, галузі та підприємства, в які вкладатимуться кошти, та ін. На відміну від довірчих товариств, які не випускають власних інвестиційних сертифікатів, а на підставі підписаної з власником ваучерів угоди узгоджують вибір об'єктів інвестування, майнові гаранти, отримання дивідендів, повернення майна і прибутків після закінчення терміну угоди, за що беруть певну плату, інвестиційні компанії випускають власні сертифікати і обмінюють їх на приватизаційні в різних галузях промисловості, що значно знижує ризик інвестування, гарантує отримання грошової компенсаціїне нижче від номінальної ціни придбаних сертифікатів у разі банкрутства інвестиційної компанії.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.