Внутрішня торгівля та її роль в реалізації соціально-економічної політики держави

В останні роки у світі надзвичайно інтенсивно розвивається глобалізація, прискорено зростають масштаби світової торгівлі та інші процеси міжнародного обміну, світова економіка стає більш інтегрованою і відкритою. Оскільки економіка функціонує за об'єктивними законами, їх незнання чи ігнорування в економічній політиці призводить до суттєвих втрат у господарській практиці.

Внутрішню торгівлю та її роль в реалізації соціально-економічної політики розглядали таки вчені як У. Стаффорд, Г. Скаруффі, Жан-Батіст Сей, А.Смітт, Б. Олін, Р.Верноном П. Брентона, О.І. Шниркова, А. Філіпченка, Ю. Г. Козака, М. Портера, І. В. Бураковського, Є.В. Савельєва, Ф. Рута, В.Р. Сіденка, М. Якубяк, А. Колесніченко та інші. Але, на нашу думку, богато проблемных моментів залишається дискусійними та актуальными.

Економічне зростання, чи динаміка ВВП оцінюється за допомогою індексів і темпів росту та приросту. Використовується кілька різновидів цих показників:

  • Темпи (індекси) росту і приросту до базисного року;
  • Ланцюгові темпи (індекси) росту і приросту до попереднього року;
  • Середньорічні темпи росту і приросту за період.

Темпи росту і приросту виражаються у відсотках, а індекси – у співвідношенні до одиниці. Щоб перейти від ланцюгових показників до базового треба перемножити ланцюгові індекси. Наприклад, ланцюгові індекси росту складали: перший рік до базового – 1,02; другий рік до першого – 1,03; третій рік до другого – 1,025.

Щоб визначити індекс росту за весь період, тобто в третьому році до базового, необхідно перемножити три ланцюгових індекси: 1,02*1,03*1,025=1,077. Темпи росту будуть дорівнювати 107,7%, а темпи приросту – 7,7%.

Для визначення середньорічних темпів росту чи приросту за період треба знайти корінь ступеня t – 1, (де t – число років часового ряду) з індексу росту до базисного року, тобто відношення ВВП у році t до ВВП у базовому році.

У нашому прикладі середньорічни темп росту буде дорівнювати 102,4% ,а індекс приросту 0,024.

Основою системи показників розвитку міжнародної торгівлі є група обсягових індикаторів, до складу якої входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівля, спеціальна торгівля та фізичний обсяг торгівлі.

Експорт (від. лат. exportare – вивозити) – вивезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т.ч. виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення.

За визначенням статистичної комісії ООН, експорт – це вивезення з країни товарів:

  1. вироблених, вирощених або добутих у країні;
  2. раніше ввезених з-за кордону та:
    • перероблених на митній території;
    • перероблених під митним контролем;
  3. Найбільшими країнами – експортерами товарів і послуг на світовому ринку в останнє десятиріччя є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Нідерланди та Бельгія, питома вага яких у світовому експорті перевищує 50%.

Імпорт (від лат. importare – ввозити) – ввезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т.ч. виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення. Цей процес характеризує показник «імпорт», який розраховується у вартісних одиницях за певний період, найчастіше, за рік. Обсяги імпорту однорідних, порівняних товарів можуть розраховуватись у кількісних, одиницях (цукор, пшениця, цемент тощо).

Уряд кожної країни встановлює кордони митної території, а також вирішує питання щодо відокремлення з неї вільних зон, які не підлягають митному контролю.

Зовнішньоторговельний обіг – сума вартості експорту і імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовніш|ньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому:

ЗТО = Е + І,

де ЗТО – зовнішньоторговельний обіг;

Е – обсяг експорту (у вартісних одиницях);

I – обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Світовий товарообіг – сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість світового експорту завжди менша (приблизно на 3-6%) за вартість імпорту на суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють експорт за цінами ФОБ, а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІФ (FOB < GIF).

Генеральна (загальна) торгівля – прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

ГТ=Е+І+Т,

де ГТ – генеральна (загальна) торгівля;

Е – вартість експорту;

I – вартість імпорту;

Т – вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.

Спеціальна торгівля – експорт та імпорт, зумовлені існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:

  • спеціальної системи обліку для деяких видів товарів;
  • загальної системи, що застосовується до всіх товарів.

Спеціальний експорт включає:

  • національний експорт;
  • вивезення товарів після переробки під митним контролем;
  • націоналізовані товари.

Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.

Спеціальний імпорт включає:

  • товари, ввезені для внутрішнього споживання або переробки; товари, ввезені для переробки під митним контролем;
  • товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.

Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що знаходяться на приписних складах.

Аналізуючи стан зовнішньої торгівлі України, всі дослідники відмічають її неефективну товарну структуру, що базується переважно на ціновій конкуренції у сфері напівфабрикатів та продукції з невисоким рівнем доданої вартості, незначним рівнем технологічності.

Необхідними умовами реалізації зовнішньоторговельної політики є:

  • подальший розвиток базових інститутів ринкової економіки з метою створення прийнятних умов для підвищення конкурентоспроможності національного бізнесу;
  • державне фінансування закупівлі за кордоном запатентованої технології та ноу-хау;
  • вільне від митного обкладання ввезення сучасної техніки та обладнання;
  • вивільнення від оподаткування прибутку в розмірі частини суми витрат на науково-технічні розробки;
  • зменшення ставок оподаткування у випадках виробництва та експорту продукції з високим ступенем доданої вартості.

Головне завдання, яке повинна виконати держава щодо своїх товаровиробників і споживачів – якнайшвидше створити передумови для конкурентного середовища. Без справжньої конкуренції на внутрішньому ринку не можна забезпечити ефективний вихід на міжнародну арену.

При цьому воно не повинне руйнувати ринкового конкурентного середовища, яке стимулює науково-технічний прогрес і розвиток виробництва.

Таким чином, недостатня підтримка вітчизняних товаровиробників не дає змоги витримати напружену конкуренцію ззовні, а надмірний протекціонізм ставить виробника поза конкуренцією, не стимулює удосконалення та підвищення ефективності виробництва.

Джерело: Пирогова М., Медведева А. «Внутрішня торгівля та її роль в реалізації соціально-економічної політики держави»