Інноваційні технології в підвищенні конкурентоспроможності

Зацікавленість в питаннях конкуренції та конкурентоздатності зумовлені зростанням конкурентної боротьби на світовому ринку. Досягнути відповідного рівня конкурентоспроможності неможливо без використання інноваційних технологій. Великий внесок в розвиток теорії конкуренції внесли Д. Рікардо, Й. Шумпетер, Ф.А. Хайек, К.Р. Макконел, С.Л. Брю, М.Е. Портер та інші.

Розвиток підприємств консервної промисловості, що призводить до зростання конкурентоспроможності, як показує на сьогоднішній день світовий досвід, представлено за трьома сценаріями:

  • забезпечення конкурентних переваг за рахунок дешевих ресурсів (національна сировина та енергоресурси, людські ресурси);
  • модернізація виробничого процесу з використанням найчастіше запозичених, ніж власних, науково-технічних досягнень;
  • суттєва активізація інноваційної діяльності яка призводить до інноваційного прориву, який передбачає виробіток нових ідей, їх розповсюдження та використання у власному виробництві.

Третій сценарій характеризується активізацією інноваційної діяльності, зростанням ролі інформаційних технологій, розвитком інноваційної інфраструктури. Розробка інноваційного продукту дозволяє зробити певний стрибок економічної ефективності. Незважаючи на витрати, пов’язані із розробкою та просуванням нового продукту, фінансовий результат, як правило, достатньо високий. При цьому гарантується стабільність отримання прибутків тривалий період часу.

Висновок лежить на поверхні: для того, щоб гідно конкурувати на світовому ринку, необхідно пропонувати покупцю інноваційний продукт.

Інноваційна продукція консервної галузі (консерви овочеві, мясні, мясорозлинні, рибні та фруктові) повинна мати наступну характеристику:

  1. Висока якість: збереженням вітамінного складу, збереження смаку та кольору, подовжений термін зберігання.
  2. Екологічність тари та відходів споживання.
  3. Безпека споживання: відсутність ароматизаторів, штучних барвників, консервантів.

Держава визначає цілі діяльності, на які повинно орієнтуватись підприємство при розробці інноваційного продукту:

  • розширення номенклатури товарів;
  • заміна застарілого продукту або технології;
  • освоєння нових ринків або збільшення частки ринку;
  • поліпшення якості товарів;
  • скорочення часу, необхідного для випуску інновацій;
  • підвищення гнучкості виробництва;
  • збільшення потужностей для виробництва;
  • зменшення витрат праці на одиницю продукції;
  • зменшення матеріальних витрат;
  • зменшення впливу на навколишнє середовище;
  • поліпшення якості здоров’я;
  • поліпшення рівня безпеки.

Виходячи із вищенаведеного, інновації в консервній галузі промисловості – це продуктові, процесові, маркетингові, організаційні, інтелектуальні та інфраструктурні інновації, які є абсолютно новими або суттєво вдосконаленими, запровадження яких вирішує поставлені цілі ефективного розвитку підприємства, забезпечує його конкурентні переваги та гарантує високу якість, екологічність та безпеку споживання харчових продуктів.

Можна виділити наступні напрями досліджень інноваційного напрямку в консервній галузі:

  1. Прогресивні технології для виготовлення нових оздоровчих харчових продуктів (високовітамінні рослинні добавки з використанням азотних технологій та кріогенної технології).
  2. Інноваційні технології виробництва харчової продукції масового споживання нового покоління (нові плодово-ягідні наповнювачі за технологією структурованої продукції з капсульною структурою з використанням монотропного гелеутворення).
  3. Моделювання рецептур харчових продуктів оздоровчої та лікувальної дії.
  4. Безвідходна переробка м’ясної сировини з використанням ультразвуку.
  5. Розробка прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих процесів.

Основними класичними технологічними процесами виготовлення консервів при цьому є: стерилізація; пастеризація; сушіння; квашення; заморозка. При чому сушіння та заморозка використовується рідше, незважаючи на те, що саме ці технологічні процеси зберігають вітамінний склад продуктів.

Сучасна наука сьогодні пропонує різні види інноваційних продуктів, які можна було б впроваджувати більш активно в інноваційний процес підприємств України:

  1. Натуральні плодоовочеві продукти з використанням інтенсифікуючих технологій, які відрізняються збереженням вітамінного складу, смаку та кольору, подовженими термінами зберігання (фруктові та овочеві порошки з натуральної сировини, пасти з дикорослої сировини (бузина чорна, слива японська, обліпиха, кизил, глод), цукати з плодів та овочів, фруктові та овочеві пасти, соуси з натуральних плодів підвищеної біологічної цінності, свіжезаорожені фрукти та овочі).
  2. Використання біодеградуючого комбінованого пакувального матеріалу з природних компонентів, здатного біорозкладатися у природних умовах.
  3. Харчові біологічно активні добавки, які використовуються у лікувальному та профілактичному харчуванні з використанням інноваційної кріотехнології.
  4. Дієтичні добавки на основі вторинної м’ясної сировини.
  5. Сушені харчові продукти швидкого приготування з використанням сушіння із змішаним теплопідводом та рециркуляцією повітря (сушена картопля, сушені трави, порошок виноградної вичавки, сушені дикорослі плоди та ягоди).
  6. Заморожені напівфабрикати для перших страв без ароматизаторів, барвників, консервантів, подовжений термін зберігання (суміш овочів високого ступеня готовності).
  7. Технологія ікорної продукції з капсульною структурою з використанням технології іонотропного гелеутворення (альтернативний ікорний продукт).
  8. Енерго та ресурсозберігаючі безвідходні технології.
  9. Інтенсифікуючі технології зі зниженими енерговитратами.
  10. Вилучення з нетрадиційної рослинної сировини (ароматичні та біолого-активіні речовини вишні, винограду, малини тощо).

Консервна галузь безумовно повинна перейти на інноваційну модель розвитку. Для цього пропонуються наступні підходи:

  • розробити стратегію державної підтримки інноваційної діяльності підприємств переробної харчової промисловості;
  • запровадити пільговий режим кредитування та фінансування інноваційної діяльності;
  • затвердити на державному рівні стратегію структурних перетворень харчової галузі, направлену на підвищення взаємодії підприємств сільського господарства та переробних підприємств;
  • впровадити заходи щодо залучення вітчизняного наукового інтелекту для створення інноваційного продукту;
  • забезпечити тісний зв’язок у напрямку «наука-технологія-виробництво».

Неможна розглядати інноваційний процес окремої галузі у відриві від тенденцій його розвитку в країні в цілому. До того ж свій вплив накладає світова економічна криза. Питання класифікації факторів інноваційного розвитку стануть предметом подальшого вивчення.

Джерело: Іванченков В.С. «Інноваційні технології в підвищенні конкурентоспроможності»