Система методів оцінки конкурентоспроможності торговельних підприємств

Вітчизняні ринкові реформи передбачають перебудову економіки шляхом становлення і розвитку конкурентного середовища. Це може бути досягнуто за умови розвитку підприємств, посиленні їхньої конкурентоспроможності. Сьогодні проблеми управління конкурентоспроможністю підприємства привертають все більшу увагу керівництва підприємств, оскільки обсяги реалізації товарів безпосередньо залежать від їх конкурентоспроможності.

Для того, щоб зберегти і зміцнити свої позиції на ринку, підприємству необхідно не лише підтримувати високу конкурентоспроможність, але й постійно її підвищувати. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідно розглядати як одне з найважливіших стратегічних завдань, а фінансовий стан і особливо фінансову стійкість підприємств, як засіб управління конкурентоспроможністю підприємства на перспективу.

На сьогоднішній день, проблеми управління конкурентоспроможністю торговельних підприємств привертають все більшу увагу керівництва, оскільки обсяги реалізації товарів безпосередньо залежать від їх конкурентоспроможності. Для того, щоб зберегти і зміцнити свої позиції на ринку, підприємству необхідно не лише підтримувати високу конкурентоспроможність, але й постійно її підвищувати.

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідно розглядати як одне з найважливіших стратегічних завдань, а фінансовий стан і особливо фінансову стійкість підприємств – як засіб управління конкурентоспроможністю підприємства на перспективу.

Багато вчених вважає, що конкурентоспроможність торговельного підприємства насамперед характеризується наявністю у товаровиробника, економічних, технічних та організаційних переваг, якими він уміло та ефективно оперує, а саме: оновлює асортимент продукції, підвищує її якість, розширює виробництво та займає певну, вагому частку ринку.

Доцільно зауважити те, що конкурентоспроможність характеризує можливості і динаміку пристосування торговельного підприємства до умов ринкової конкуренції.

Всім відомо, що будь-яка економічна система має залежність від різноманітних чинників та факторів, а тому і система конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, не є винятком.

Характерними чинниками, що впливають на конкурентоспроможність, є наступні:

• місткість ринку;
• легкість доступу на ринок;
• конкурентоспроможність галузі;
• можливість технічних новин в галузі;
• однорідність ринку;
• конкурентоспроможність регіону і країни.

Фактори, які визначають конкурентоспроможність торговельного підприємства на споживчому ринку:

1. якість задоволення споживчого попиту;
2. ресурсний потенціал;
3. ефективність функціонування господарської системи (узагальнюючі показники ефективності: рентабельність капіталу, рентабельність обороту, тривалість операційного та фінансового циклів, фінансова стійкість, платоспроможність та ліквідність).

Беручи до уваги вищезазначене, можна сказати те, що дослідження конкурентоспроможності дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенційних можливостей забезпечення конкурентних переваг. Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно – технологічна і соціально – економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи що укріплення конкретних переваг. Окремо торговельне підприємство не є єдиним продавцем споживчих товарів та послуг. В ході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача (покупця). Тому одним з важливих етапів роботи з розробки стратегії діяльності є визначення стану конкуренції та визначення позиції підприємства на ньому. Можливість виживання торговельного підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. Для виживання в умовах ринку суб’єкти господарювання повинні вміти перемагати конкурентів. Здатність досягати економічних, організаційних чи технічних переваг означає досягнення суб’єктами господарювання конкурентоспроможності на ринку.

Варто сказати, те що формування та оцінка систем забезпечення конкурентоспроможності фірм є дуже важливою на сьогоднішній момент, адже від вчасної оцінки якості вищезазначеної системи, залежать такі економічні показники, як: рентабельність, прибуток та збитковість фірм.

Формуючи систему забезпечення конкурентоспроможності підприємства, доцільно дотримуватись наступних підходів:

• відтворювальний (постійно вдосконалювати умови збуту товарів);
• динамічний (швидше за конкурентів вдосконалювати техніку, технологію, сервісне обслуговування, споживчі властивості товару, розширювати асортимент).

Оцінка конкурентоспроможності підприємства насамперед передбачає проведення структурної та поетапної роботи:

В умовах жорстокої конкуренції оцінка конкурентоспроможності торговельного підприємства має проводитися за різними методами. Сьогодні основними з них виступають такі:

• Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недоліків підприємства за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки). За кожним з показників, що порівнюються, визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях. Водночас підприємство, яке оцінюється, порівнюється лише з одним підприємством-конкурентом. Проте не завжди можна отримати необхідні дані для цієї оцінки.
• Метод рангів. Він визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, у боротьбі з конкурентами. Застосування цього методу ґрунтується на визначенні місця підприємств конкурентів за кожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнених значень показників. Проведення такої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями оцінки підприємство випереджає конкурентів, а за якими відстає (кількісна оцінка відставання в цьому разі не проводиться). Перевагою цього методу є його простота, можливість застосування для оцінок як кількісних, так і якісних показників. Азом з тим цей метод дає тільки посередній результат, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

Конкурентоспроможність для сучасного торговельного підприємства є особливо важливим показником, і безпосередньо залежить від дії зовнішніх та внутрішніх факторів які є невідмінною складовою її функціонування. Використовуючи свої можливості торговельне підприємство повинно забезпечувати технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно має знайти спосіб оптимального поєднання технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов продукції.

Отже, для оцінки конкурентоспроможності торговельного підприємства доцільно використовувати всі вищезгадані методи. Адже при комплексному їх використанні ми отримаємо більш точну оцінку конкурентоспроможності цього торговельного підприємства. Зокрема, на етапі оцінки конкурентоспроможності торговельного підприємства за допомогою методу рангів ми виявляємо найбільш конкурентоспроможні підприємства (в таких галузях, як торгівля та ресторанне господарство). Далі, з допомогою методу балів, визначаємо основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, що оцінюється. Визначаємо ступінь його наближеності до найбільш конкурентоспроможного підприємства. Після цього, методом різниць, встановлюємо позицію оцінюваного підприємства та кількісний розрив у досягнутих значеннях з його основним конкурентом.

Джерело: Супрун С.Д., Маценко О.О. «Система методів оцінки конкурентоспроможності торговельних підприємств на сучасному етапі розвитку ринкових відносин»