Регулювання ринку цінних паперів

Україна стала на шлях побудови ринку цінних паперів у той час, коли вже у світовій практиці сформувалися принципи та механізми державного й наддержавного регулювання фінансових ринків. Це дає можливість нашій країні змогу не повторювати помилок, що припускалися інші держави, а створити оптимальний механізм функціонування фондового ринку, спираючись на міжнародний досвід та національні особливості.

Світова практика демонструє різні за організацією та характером моделі регулювання ринку цінних паперів:

Міжнародний досвід доводить, що ефективними можуть бути як системи регулювання ринку цінних паперів, що передбачають переважне регулювання державними органами, так і ті моделі, що спираються на передачу максимально можливого обсягу повноважень саморегулюючим організаціям. Однак, не зважаючи на ступінь розвиненості фондового ринку, держава залишає за собою певні функції регулювання даного ринку. Так, в країнах з високим ступенем розвитку ринку цінних паперів, державне регулювання даного ринку може бути або рестрикційним (використання методів щодо упорядкуванню процесів укладення угод на основі обов’язкових правил і вимог), або стимулюючим (використання методів щодо активації певних процесів на ринку).

В Україні на даний час використовується змішана модель регулювання ринку цінних паперів відповідними державними органами і саморегулівними організаціями. Державне регулювання здійснюється через прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування і контроль за діяльністю даного ринку. За допомогою саморегулівних організацій держава контролює поведінку емітентів і посередників, маючи на меті підвищення ефективності, стандартності, якості цінних паперів та інформаційної забезпеченості.

Нерозвиненість вітчизняного ринку цінних паперів частково можна пояснити тим, що правове поле його регулювання створювалося на початку 1990-х років за умови відсутності в країні власного ринку цінних паперів і свій регулювальний вплив спрямовувало на можливі в майбутньому, а не на реальні на той час відносини; законодавчі акти створювалися поспіхом, а концепції функціонування та розвитку ринку цінних паперів в Україні досі залишаються фактично невиконаними, оскільки не були організаційно забезпечені.

Головним аргументом на користь державного регулювання фондового ринку у розвинених країнах є необхідність оперативного вирішення проблем, передусім у випадках, коли діяльність учасників цього ринку не забезпечує надходження у необхідних обсягах фінансових ресурсів до господарюючих суб’єктів. Виважене поєднання ринкових і державних регуляторів дасть можливість реалізувати цілі розвитку фондового ринку України, недостатній розвиток якого гальмує інвестиційні процеси, стримує структурну перебудову вітчизняної економіки, що унеможливлює підвищення її конкурентоспроможності.

Враховуючи те, що Україна одним з пріоритетних напрямів економічної інтеграції розглядає вектор ЄС, то для розвитку ринку цінних паперів потрібно вивчити досвід країн ЄС, де міжнародна інтеграція державного регулювання економічних процесів ви¬явилася найбільш чіткою і послідовною.

Правові системи європейських держав і ЄС діють на основі наступних принципів: делегованої компетенції (будь-які дії інститутів та інших органів ЄС повинні мати правову підставу, прямо або побічно встановлену в засновницьких договорах); обмеженої компетенції (органи ЄС не можуть виходити за межі своєї компетенції. Наприклад, Договір про Європейське Співтовариство не наділяє ЄС компетенцією на гармонізацію кримінального права, тому правові акти ЄС, що регулюють ринок цінних паперів, в цій частині обмежуються зауваженням про те, що заходи відповідальності, які встановлюються національним правом, повинні бути дієвими, відповідними та ефективними); субсидіарності (за межами виняткової компетенції дії інститутів ЄС мають місце, якщо цілі правового регулювання не можуть бути досягнуті в достатній мірі самими державами-членами ЄС через масштаби і результати дії та можуть бути успішно здійснені на інтеграційному рівні); пропорційності (дії ЄС не повинні виходити за межі необхідних для досягнення цілей засновницьких договорів). Інтеграційне регулювання ринку цінних паперів ЄС підпорядковане цілям і завданням об’єднання держав Європи, що є їхньою об’єктивною відмінністю від внутрішньодержавного підходу. Більшість норм ЄС, які регулюють ринок цінних паперів, сформульовані як директиви.

Отже, враховуючи сучасний стан ринку цінних паперів в Україні можна зазначити, що для доведення його до ефективного рівня, варто сформувати систему пруденційного нагляду відповідно до норм ЄС. Тобто, слід створити таку законодавчу базу, складовими елементами якої стало б нове покоління взаємозв’язаних і узгоджених законодавчих актів, вироблених на засадах сучасних міжнародних стандартів та з врахуванням принципів правових систем ЄС, які були б спроможні регулювати більшість суттєво важливих аспектів ринку цінних паперів, а крім того, встановлювали б конкретні критерії, стандарти і процедури відносин його основних та інфраструктурних учасників, що в підсумку створить ефективний та привабливий для інвесторів вітчизняний ринок цінних паперів, який сприятиме забезпеченню конкурентоспроможності держави на світовому ринку. Державне регулювання ринку цінних паперів повинне перебувати в постійному пошуку оптимальних методів регулювання економіки, і цей процес має відбуватися одночасно з втіленням у життя нових форм господарювання, реформування економіки країни загалом.

Джерело: Баула О.В., Дудко Л.І. «Регулювання ринку цінних паперів: світова практика та вітчизняні реалії»