Біржа робочої сили (біржа праці або служба зайнятості)

Біржа робочої сили (біржа праці або служба зайнятості) – установи, які здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці й перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості. Біржа робочої сили має свої відділення в містах, районах їх завдання – аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати профконсультації, здійснювати підготовку, перепідготовку кадрів та їх працевлаштування.

Біржа робочої сили виникла в першій половині XIX ст., в Росії – на початку XX ст. В сучасних умовах посередницькі функції між працівниками і підприємцями здійснюють державні біржі робочої сили. У США в середині 90-х їх налічувалося майже 2000. У деяких країнах (Великобританія, Франція та ін.) біржі робочої сили не лише ведуть облік безробітних, а й виплачують їм відповідну допомогу. У разі відмови безробітного від роботи, запропонованої біржею робочої сили, його позбавляють цієї допомоги. Крім державних бірж робочої сили, у країнах Заходу існують приватні агентства з трудового посередництва та посередницькі бюро. Приватні агентства сприяють працевлаштуванню окремих категорій громадян (сільськогосподарських працівників, вчителів та ін.). Посередницькі бюро виконують свої функції при профспілках, молодіжних організаціях тощо. Направлення на роботу, видані біржею робочої сили, не є обов'язковими для підприємств. Кваліфіковані працівники переважно не користуються послугами бірж робочої сили, тому у США через ці установи працевлаштовують менше 20% повторно прийнятих на роботу. В колишньому СРСР біржі праці існували до кінця 30-х, але це не означало відсутності безробіття в наступні роки, хоча й у прихованих формах. Щоб отримати допомогу у разі безробіття, необхідно зареєструватися на біржі робочої сили, бути звільненим з роботи підприємцем (а не добровільно залишати її), активно вести пошук роботи та ін. (див. Безробіття). В Україні згідно із Законом «Про зайнятість населення» (1991) на всій території країни створено служби зайнятості, основними функціями яких є: аналіз та прогноз попиту й пропозиції на робочу силу, інформування населення і державних органів управління про стан ринку праці; консультування роботодавців та громадян, що звертаються до цієї служби, про можливість отримання роботи, вимоги до професії, організація професійної підготовки й перепідготовки, реєстрація безробітних, підготовка програм зайнятості та ін. У складі Державної служби зайнятості створено інспекцію, яка контролює хід виконання законодавства про зайнятість державними та громадськими органами, підприємствами, установами та підприємцями. Для сприяння працевлаштуванню населення можуть також створюватися комерційні бюро, агентства та інші організації. Державні служби зайнятості мають право на отримання інформації про наявність вакансій, умови праці, внесення пропозицій про встановлення квот прийому на роботу осіб, які потребують соціального захисту, направляти безробітних на громадські роботи тощо. Для цього вони укладають договори з громадянами при їхньому працевлаштуванні (з оплатою вартості проїзду, добових), оплачують вартість професійної підготовки і перепідготовки, встановлюють на час навчання стипендії тощо. Для фінансування цих витрат створюється державний Фонд сприяння зайнятості. З його коштів надається безвідсоткова позика безробітним, які вирішили почати підприємницьку діяльність Фонд сприяння зайнятості створюється на державному та місцевому рівнях і становить не менше 3% обсягів державного і місцевих бюджетів. Джерелом надходження коштів до Фонду є також обов'язкові відрахування підприємств, кошти служби зайнятості від надання платних послуг підприємствам і організаціям, добровільні внески громадських організацій, зарубіжних фірм та ін.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.