Індекс

Індекс (лат. index – показник, список) – відносні показники, які відображають співвідношення величин будь-якого економічного явища. У практиці статистичного та економічного аналізу застосовують два види індексів: індивідуальні та загальні. Індивідуальні індекси отримують порівнянням рівнів двох одно іменних показників у часі (порівняння в динаміці) або у просторі (порівняння за територією). Порівнянням рівнів одноіменних показників у часі встановлюють, як змінився рівень певного явища за досліджуваний період щодо рівня, взятого за базу порівняння, тобто за допомогою і вимірюють динаміку явища індивідуальні і можуть бути добуті порівнянням за два періоди рівнів урожайності сільськогосподарських культур, заробітної плати, собівартості продукції тощо. Величину (ознаку), з якою порівнюють називають базою порівняння (базовим рівнем), а величину (ознаку), яку порівнюють, – звітною. Для дослідження зміни складних явищ у часі використовують загальні індекси. Складні суспільні явища – наслідок впливу кількох факторів, а тому одним із найважливіших завдань індексного методу є усунення впливу цих факторів на загальний розмір явища індивідуальні і позначають літерою з порядковим показником індексованої величини.

Індекс FTSE-100

Індекс FTSE-100 – провідний індекс Лондонської фондової біржі.

Індекс бідності

Індекс бідності – статистичний показник, що характеризує динаміку середньозваженої величини «межі бідності».

Індекс вартості життя

Індекс вартості життя – показник, який характеризує динаміку цін на товари і послуги споживчого призначення. Визначається за формулою: Sвж=Сума(q1*p1)/Сума(q1*p0), де q1 – кількість товарів чи послуг, придбаних споживачем за певний період (рік), p1 – ціна оди ниці товару (послуги) в цьому ж періоді, p0 – ціна в минулому (базисному) році.

За допомогою індексу вартості життя визначають динаміку фізичного обсягу грошових доходів населення, його соціальних груп, вивчають динаміку фізичного обсягу реальної заробітної плати робітників і службовців, стежать за зміною фізичного обсягу реальних доходів населення, його соціальних груп та груп з різним рівнем доходу на одного члена сім'ї. Визначають індекс вартості життя на основі набору певної кількості товарів і послуг і регулярного спостереження за динамікою цін на них. Показник індексу вартості життя запроваджений ООН до міжнародної статистики як один із показників системи життєвого рівня населення, що налічує 12 груп показників (розділ VIII – «Вартість життя і споживчі ціни» містить розрахунки індексу вартості життя з використанням показників заробітної плати і цін на предмети споживання та послуги). Однак, як вважають експерти ООН, цей показник не можна розглядати як всеосяжний показник життєвого рівня населення. В колишньому СРСР індекс вартості життя не обчислювався.

Індекс виконання плану

Індекс виконання плану – показник, що виражає відношення фактично досягнутого рівня економічного явища до планового, а саме плановий, продуктивності праці, собівартості продукції, товарообороту, норм виробітку та ін. Можливі два варіанти індексів. Так, індекс виконання плану зниження собівартості продукції може бути розрахований на асортимент планової продукції і фактичної, виконання плану продуктивності праці – на планову кількість працюючих і фактичну. Чисельник індексу відображає планові виграти виробництва (за планової собівартості одиниці продукції та планового її асортименту і обсягу), а знаменник – умовні витрати виробництва за базисної собівартості та планового обсягу і асортименту продукції.

Таблиця. Дані про собівартість та кількість продукції

Підставивши у відповідну формулу дані таблиці, обчислимо Іпл:

Іпл=(28*100+130*700+96*200)/(30*100+
+140*700+98*200)=113000/130600=
0,865, або 86,5%.

Таким чином, виробничим планом передбачалося зниження собівартості продукції (ставилося планове завдання) на 13,5%, а загальний обсяг планової економії виробничих витрат – 17600 тис. грн. Фактичні виробничі витрати на плановий обсяг продукції) становили:

Сума(С1*qпл)=29*100+127*700+92*200=
110200 тис. грн.,
звідси – індекс виконання плану із зниження собівартості продукції:
Івпл=110200/113000=0,975, або 97,5%.

План із зниження собівартості продукції виконано а понадпланова економія становила 2,5%, або 2800 тис. грн. Об'єктивнішим показником економії (перевитрат) виробничих витрат внаслідок зміни собівартості продукції є індекс виконання плану із зниження собівартості продукції за фактичного, а не планового її обсягу та асортименту. Для цього розраховують індекс виконання плану із зниження собівартості продукції за фактичного обсягу продукції:

Івпл=(29*100+127*650+92*230)/(28*100+
+130*650+96*230)=106610/109380=
0,975, або 97,5%.

На плановий і на фактичний обсяг продукції план виробничих витрат перевиконано, а понадпланова економія становить 2,5%.

Індекс ДАХ-30

Індекс ДАХ-30 – провідний індекс на Франкфуртській фондовій біржі.

Індекс динаміки

Індекс динаміки – сукупність індексів, які використовують для вимірювання ступеня інтенсивності розвитку економічних явищ і процесів у часі. До них належать індекси обсягів виробництва, продуктивності праці, собівартості, реалізації товарів та ін.

Індекс довготермінових випереджаючих індикаторів

Індекс довготермінових випереджаючих індикаторів – індекс, який використовується урядом Великобританії для прогнозування розвитку кон'юнктури приблизно на рік уперед.

Індекс Доу-Джонса

Індекс Доу-Джонса – середній показник цін котирування 65 акцій компаній, що становлять репрезентативну вибірку на кінець торгового дня на Нью-Йоркській фондовій біржі. До складу цієї вибірки входять 30 акцій провідних промислових компаній, 15 акцій підприємств громадського комунального господарства і 20 акцій транспортних компаній. В основі індексу Доу-Джонса – теорія Доу про аналіз ринку за допомогою середніх показників котирувань промислових і транспортних акцій. Вважається, що тенденція ринку загалом позитивна, якщо один із цих середніх показників піднімається вище попереднього локального піку, за яким настає аналогічне зростання другого показника. Коли ж обидва показники знижуються нижче попереднього локального мінімуму, це підтверджує загальну тенденцію до спаду. Цю теорію покладено в основу прогнозування майбутніх змін на фондовому ринку.

Індекс запізнюваних індикаторів

Індекс запізнюваних індикаторів – урядовий індекс США, який використовують для відображення економічної активності з часовим запізненням.

Індекс заробітної плати

Індекс заробітної плати – відносний показник, що характеризує динаміку рівня заробітної плати робітників і службовців різних галузей народного господарства, регіонів. Розраховують індекси номінальної і реальної заробітної плати індекс номінальної заробітної плати (у грошовій формі) відображає зміну її рівня за звітний період порівняно з базисним періодом індекс реальної заробітної плати (втіленої в масі життєвих благ, які можна придбати за номінальну зарплату) характеризує зміну купівельної спроможності номінальної зарплати за звітний період порівняно з базисним індекс номінальної заробітної плати визначають порівнянням рівня середньої заробітної плати (погодинна, денна місячна, квартальна або річна) за різні періоди часу або діленням індексу фонду заробітної плати на індекс кількості працівників (або на індекс відпрацьованого часу) індекс номінальної заробітної плати характеризує зміну заробітної плати в грошовій формі незалежно від купівельної спроможності національної грошової одиниці. Наприклад, середньомісячна заробітна плата за 1994 в одній з областей становила 1165 тис. крб., у 1993 – 132,4 тис. купоно-крб., у 1992 – 6,9 тис. купоно-крб. Індекс середньомісячної заробітної плати у 1994 порівняно з 1993 (1165/132,4)*100 = 880%, тобто середньомісячна заробітна плата зросла у 8,8 рази, у 1993 порівняно з 1992 (132,4/6,9)*100=1918,8%, тобто у 19,2 рази, у 1994 порівняно з 1992 (1165/6,9)*100=17884%, або у 178,8 рази.

Для визначення індексу реальної заробітної плати обчислюють індекс номінальної заробітної плати, середній індекс цін на товари, які купують робітники і службовці, середній індекс цінна послуги, які оплачують робітники та службовці із заробітної плати, середній індекс цін на всі товари і послуги, придбані робітниками та службовцями, враховуючи питому вагу кожної з цих витрат у загальній сумі їх зарплати, і визначають його діленням індексу номінальної заробітної плати на індекс цін на товари і послуги.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.