Інформатизація

Інформатизація – цілеспрямований, організований процес збирання, обробки, систематизації, нагромадження, зберігання, пошуку та надання (продажу) інформації економічним суб'єктам з метою задоволення їх інформаційних потреб. З часу розгортання НТР (середини 50-х XX ст.) інформатизація перетворюється на важливий фактор соціально-економічного прогресу, передусім трудової діяльності сучасного працівника. Для цього створюються сучасні інформаційні системи, основою яких є розвиток принципово нових засобів передавання інформації, – космічні, волоконооптичні та ін.

Інформаційні системи призначені для зберігання, обробки, перетворення, передавання та оновлення інформації. Створення таких систем та мереж на різних рівнях погребує величезних інвестиційних ресурсів, розробки та реалізації відповідних інвестиційних проектів, організації та функціонування ринку інформаційних продуктів і послуг, відповідної інфраструктури.

Основними елементами процесу інформатизації є засоби обчислювальної техніки і техніки зв'язку (інформаційні технологи, до складу яких входять мікро- та персональні комп'ютери, комп'ютерні системи, мережі передавання інформаційних продуктів – локальні, регіональні, державні міждержавні та глобальні), інформаційні технології (засоби телекомунікацій – мережі обміну даних, електронна пошта та ін., комп'ютерні програми, електронні бібліотеки та ін.), а також інформаційна культура суспільства (окремих людей, підприємств, організацій, установ тощо), тобто комплекс знань і навичок користування різними джерелами інформації, в т. ч. інтернетом.

Процес інформатизації з часу розгортання другого етапу НТР (середина 70-х) поступово охоплює економічну, соціальну, правову, політичну, ідеологічну, культурну, духовну підсистеми суспільства, прискорюючи соціально-економічний прогрес, створюючи передумови та елементи нового типу суспільства. З погляду технологічного способу виробництва його можна назвати інформаційною економікою.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.