Інформаційна інфраструктура
Інформаційна інфраструктура – система інформаційної техніки і технологій, електронного зв'язку, інформаційного обслуговування, які забезпечують інформаційну діяльність у суспільстві. Інформаційна інфраструктура – частина наукової, виробничої та соціально-економічної структури, яка є матеріальною основою всебічного інформування наукових досліджень, а також виробничої діяльності.
Причина виникнення інформаційної інфраструктури – неспроможність традиційної системи науково-інформаційних комунікацій (на основі публікацій, особистих контактів учених, наукових конференцій тощо) комплексно забезпечити науковою інформацією зацікавлених у цьому фізичних і юридичних осіб, значні витрати часу на пошук необхідної інформації, низька ефективність такої діяльності, великі й непродуктивні витрати на науково інформаційні процеси (написання книг статей, звітів, їх публікацію, збереження, обробку, пошук та ін.). При розробці, наприклад, технології виробництва інтегральних схем використання лише такого компонента, як силіконове з'єднання, змушує звертатися до 130 і більше різних довідників. Через недосконалість інформаційних комунікацій дублюються науково-дослідні роботи, втрачаються і старіють результати НДДКР, що призводить до значних економічних збитків, які сягають майже 20% витрат на НДДКР. Матеріальна основа вирішення цієї проблеми – використання сучасних комп'ютерів (п'ятого покоління), світових комп'ютерних мереж, інформаційного обслуговування, що дає змогу зосередити інформацію у блоках пам'яті цих комп'ютерів і видавати її кожному, хто має сучасний переносний комп'ютер, телефонний апарат або телевізор. Тому першим кроком до створення інформаційної інфраструктури є переведення всіх інформаційних потоків у форму машиночитання та її видання у вигляді тематичних випусків на магнітних стрічках.
Наприкінці 90-х у США із 70 тис. журналів, що видаються у світі, відбирали майже 8,5 тис. найважливіших публікацій у різних сферах науки. Ці дані збирають і готують спеціалізовані видавництва, їх поширенням і рекламою займаються інші організації. Так, служба американського хімічного товариства обслуговує науковців, спираючись на масив даних обсягом 9 млн. записів рефератів і формул хімічних сполук. Завдяки цьому створюється інформаційна основа національної та міжнародної галузевої автоматизованої системи.
Ще один елемент сучасної інформаційної інфраструктури – створення організацій, які обслуговують конкретних споживачів, використовуючи власні комп'ютери й орендуючи банки даних, або залучають до цього існуючі компанії. У США інформаційні послуги надають великі корпорації («Дженерал електрик», ІБМ, Локхід та ін.), які концентрують і централізують такі послуги, створюючи інформаційні мережі. Створений при корпорації «Локхід» інформаційний відділ «Діалог» орендує понад 150 різних банків даних і обслуговує більш як 150 тис. терміналів, встановлених у науково-дослідних організаціях майже 40 країн світу. В пам'яті центрального процесора зберігається до 10 млн. записів.
Ще одна ланка інформаційної інфраструктури – інформаційні посередники, які займаються пошуком необхідних даних, їх розмноженням. Ці функції найкраще виконують малі компанії. Необхідний елемент інформаційної інфраструктури – інформаційні відділи науково-дослідних організацій. Вони виконують посередницькі функції між дослідниками та автоматизованими інформаційно-пошуковими системами. В інформаційних відділах великих компаній, університетів, наукових лабораторій часто встановлюють термінали кількох інформаційних мереж, бази даних яких не збігаються.
На початок 80-х XX ст. кінцевими споживачами централізованих видань інформації у формі машиночитання було майже 120 тис. (у всіх розвинутих країнах світу їх налічувалося 300 тис.), тоді як у середині 70-х – до 5 тис. споживачів. Усього впродовж 70-х інформаційними видавництвами в форму машиночитання було переведено майже 1 млрд. записів у вигляді різноманітних даних, бібліографічних і реферативних описів та публікацій. Якщо врахувати інформацію, яку вводять у пам'ять комп'ютерів науково-дослідні організації, результати власних досліджень тощо, то для обслуговування інформаційних потреб сфери НДДКР використовувалося майже 2 млрд. записів, а на їх підготовку було витрачено приблизно15-16 млрд. дол. У 80-х – першій половині 90-х обсяги інформаційних потоків, витрати на їх підготовку (реферування, переведення в форму машиночитання тощо) зросли майже у 2-2,5 рази.
Завершальною ланкою створення інформаційної інфраструктури є підготовка відповідних (інформаційних) кадрів. Залежно від економічного, науково-технічного потенціалу країни в сфері НДДКР використовують різні обсяги національної та міжнародної інформації. Так, у США до 50% поширюваної серед фахівців інформації взято з іноземних джерел, тоді як в Англії – приблизно 5%. Найновішою формою її на сучасному етапі с інтернет – всесвітня комп'ютерна мережа, що забезпечує доступ до містких спеціалізованих інформаційних систем, і електронна пошта. Створення сучасної інформаційної інфраструктури дає змогу заощадити значну частину робочого часу наукових працівників, стимулює процес наукової творчості, сприяє прискоренню впровадження результатів наукових досліджень у виробництво, зростанню продуктивності праці.
Джерело:
Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.